В шкільні роки, вчителька з Міннесоти вирішила дати учням цікаве завдання: кожен повинен був написати список однокласників, а поруч з прізвищами написати, що найбільше подобається в кожному з них. Пролунав дзвінок на перерву і вчителька зібрала списки.
Була п’ятниця, тому на вихідних вчителька ретельно опрацювала кожну відповідь, а вже в понеділок всі отримали листки, на яких були перераховані всі позитивні якості кожного з учнів.
Деякі з хлопців тихо перемовлялися між собою: «Невже це все про мене написано? Я і не знав, що у мене стільки класний рис». Вчителька знала, що таким чином вона досягла поставленої мети. ЇЇ учні тепер ще більше повірили у свої сили та себе самих!
Пройшли роки, один з цих хлопців загинув у В’єтнамі. Його ховали на батьківщині, в Міннесоті. На похорони прийшли всі знайомі, однокласники та вчителі. На поминках, до шкільної вчительки підійшов батько загиблого хлопчика:
– Я дуже хочу вам показати одну річ, – зі свого гаманця він акуратно витягнув протертий листочок. Видно було, що його перечитували не один раз. – Це було в речах сина. Він ніколи з ним не розлучався. Впізнаєте?
Він простягнув папір вчительці. На ньому були написані всі позитивні риси, які помітили однокласники сина.
– Дуже дякую, – сказала його мати. – Наш син цінував цей листочок.
І тут сталося дивовижне. Всі однокласники почали витягувати такі ж самі листочки. Вони завжди були з ними, в гаманцях чи кишенях. Один з них тихо промовив:
– Ми всі зберегли ці листочки. Хіба можна їх викинути?
А вам сподобалася історія?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!