Півтора роки тому ми з дружиною переїхали у свою квартиру. До того орендували житло. Трохи назбирали грошей і взяли в кредит двокімнатну квартиру в новому будинку.
Тут переважно молоді сім’ї живуть. Будинок невеликий, майже всі один одного знають. Моя дружина точно знає всіх. Вона зараз у декретній відпустці, няньчиться з нашою донечкою.
Все нас влаштовувало в новому домі. Доки декілька місяців тому не з’явилася нова сусідка. Молода симпатична дівчина, але одразу видно, птаха високого польоту. Вже при першому знайомстві, не приховувала свого зверхнього погляду.
Карина, так звали сусідку, не виявляла бажання спілкуватися з кимось з мешканців. Та це й не дивно. Вона незаміжня, вся така ділова, модна. Про що їй говорити із заклопотаними мамочками на майданчику.
Та справжні проблеми почалися, коли Карина купила автомобіль. Бо, очевидно, посвідчення водія вона купила разом з машиною.
Як вона взагалі містом їздить не знаю. Але те, що ми з сусідами споглядаємо у дворі – вражає, у погано сенсі слова. Мало того, що Карина зазвичай паркується на три місця одразу, то ще й вважає це нормою.
Якось Міша, сусід знизу, зробив їй зауваження. Мовляв старайся пакруватися краще. Так вона його мало не відправила куди подалі.
Одного разу ввечері я приїхав у двір одночасно з Кариною. Вирішив допомогти, бо місць майже не лишилося.
– Можна подумати, я сама поставити машину не можу?! Не потребую чиєїсь допомоги!
Я тільки знизав плечима. До речі, того разу її машина стояла на дитячому майданчику.
Карина відверто дісталася всіх водіїв нашого будинку. То виїзд з двору перекриє, то на клумбі машину поставить. Та останньою краплею став випадок зі швидкою.
Нещодавно до Міші приїздила погостювати мама. Якось вранці їй стало зле, тому одразу викликали швидку. Але медики не змогли проїхати, бо наша горе-водійка перегородила дорогу. Сусід одразу пішов до неї, попросив машину відігнати.
– Тобі треба – ти і відганяй! А я тільки прокинулася. Мені зібратися треба, нафарбуватися.
Так Міша і пішов від неї ні з чим. Єдине, тільки поскандалили.
Тож ми вирішили провчити Карину. Бо так себе поводити – це переходить усі межі. Одна справа, коли ти стараєшся навчитися паркуватися. І зовсім інша, коли поводишся як хазяйка двору, і сусідів за людей не вважаєш зі своїм зухвальством.
Тому одного ранку Карина трохи спізнилася по справах. Хтось поспускав колеса в її машині і лишив повідомлення фарбою на лобовому склі: «Навчися паркуватися! І не тільки»
Може, це було і занадто, мені, навіть, трохи соромно. Але хіба можна з такими людьми інакше? Надіюсь тепер Карина буде краще думати, що робить.