Пісня — лікарство від усіх бід.
Буденна робота, стреси, недосип часто призводить до того, що людина вигорає і не має енергії, щоб продовжувати працювати. Це стосується і виховання дітей. Батьки часто опускають руки, коли натрапляють на труднощі.
На одному з тренінгів, ми вивчали цей процес і в мене виникло запитання, а як же наші бабусі й прабабусі? Як вони з цим боролися, без психологів і літератури. До того ж колись кожна друга сім’я була багатодітною, а чоловік рідко брав участь в домашніх справах.
Звичайно, що наші предки також вигоряли та зривалися, ставали такими “залізними” жінками, але це все відбувалося індивідуально. І більшості вдавалося залишатися добрими й теплими людьми, які радіють кожному новому дню. Так яким секретом вони володіли?
Провівши опитування серед старших жінок, які жили в справжніх українських селах, я дізналася, що їх рятувала народна музика. Недарма у нас такий багатий та яскравий фольклор.
Жінки співали регулярно, виконуючи щоденні справи. Пісня лунала вдома, незалежно від того чи жінка готує, чи прибирає, чи садить картоплю. Та навіть зі свого досвіду, коли я приїжджала в село до бабусі, моя подруга Оленка як починала співати народні пісні, так і завмирало все навкруги. Ми з дівчатами підспівували, як могли. Спираючись на її голос, було легко і здавалося, що і ти співаєш гарно і сильно.
Важко не погодитися з твердженням, що спів — це певна мантра, яка викликає відчуття трансу. Слухаючи народні пісні вживу, з усіма музичними інструментами, поринаєш в невідомий світ звукового потоку.
Я якось брала участь в майстер-класі по голосовим практикам, і одне завдання було дуже цікаве: всі стоять у колі й співають дуже давні слов’янські звукосполучення, хто як може і хоче, але «вільним» голосом, тим, яким співають в селах якраз. Всі учасники по черзі мають на декілька хвилин ставати в центрі кола. Це дійсно промиває зсередини. Ще певний час після таких вправ відчуття очищення і зцілення не покидає тебе.
Наші предки з вигоранням працювали куди ефективніше сучасних психологів, адже такий спів лікує душу. Людина, співаючи, не націлена на результат, а повністю зосереджена на процесі. Також, коли ви співаєте з іншими людьми, то відчуваєте свою приналежність до чогось цілісного. А нам так важливо брати участь в різних соціальних процесах. Зокрема всі ці наші блоги, спільноти тощо — і є спроба відтворити своє «село», «громаду», хоча б віртуальну.
Зараз так багато запитів на роботу з вигоранням, від вчителів, опік, волонтерів. Весь час хочеться їм сказати: тітки, ви просто сядьте і заспівайте. І робіть так щоп’ятниці в кінці робочого тижня, а краще в кінці кожного дня.
Спробуйте і побачите, як світ навколо заграє іншими барвами!
Чи співаєте ви в колі рідних та друзів?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!