Старша донька мене та сестру за ворогів приймає. Тепер навіть слухавку не підіймає. А все через нещасне пальто, ви уявляєте? Хто ж знав, що через цю річ ми так посваримося!

У мене дві доньки, старшу звати Зоряна, а молодшу Світланка. Я сама виховувала дітей, мої батьки допомагали з онучками. Мого чоловіка, на жаль, не стало у страшній аварії. Зорянці тоді було 4, а Світланці 6 місяців. 

Я молила Бога, аби він хоча б над моїми доньками змилувався та послав їм хорошу долю. 

Зараз моя Зоряна живе, як у Бога за пазухою. Мій зять Юрко колись з товаришем почав таксувати, а потім зробили з того власний бізнес. Ви не подумайте, що моя донька прийшла на все готове до багатого чоловіка, вона познайомилася з Юрком ще на 1 курсі, коли він того бізнесу не мав. 

Разом вони вже 10 років, живуть дуже добре. Юрко купив ділянку за містом, там збудував розкішний будинок на 2 поверхи та ще окремо поставив сауну. Там така тераса, що загубитися можна, чесно! Меблі деякі привозили спеціально закордону, ремонт робили на замовлення в дизайнерів. 

На дворі качелі для дітей, басейн під накриттям, велика альтанка, аби гостей приймати і шашлики смажити. Зоряна у декреті, рік тому народила третю донечку, тому весь час вдома. І чоловік каже, що сам буде забезпечувати фінансово родину. 

А от молодшій Світланці не дуже пощастило.

Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi

Її чоловік Мирослав зараз на фронті воює. Зарплата в нього невеличка, все перекидає жінці на карточку. Але то треба йому якусь форму купити, спеціальні окуляри, чоботи на зиму та термобілизну, аби в окопах не мерзнув. 

Світлана працює касиром у магазині, старший синочок ходить в 1 клас, а молодший до садка. І коли Світлана не встигає з роботою, то я забираю онуків додому. Мені ж на радість з ними весело провести час, допомагаю з домашніми завданнями або ж разом гуляємо у сусідньому парку. 

Час від часу допомагаю доньці, хоча вона проти. Наприклад, можу їй накрутити голубців ціле відерце, котлеток наморозити, принести консервацію домашню. Або ж онукам купую якісь книжечки, канцтовари, одяг на подарунок. На Миколая взяла онукам теплі шапочки, рукавички, шарфики та ще штанці. 

І десь 2-3 тижні тому до мене у гості приїхала Зоряна, привезла мені якесь модне пальто:

– Ма, ну подивися на себе. Богиня. Он, воно з теплою підкладкою, є пояс окремо. Он, кишені глибокі, тут можна телефон поставити.

– Але нащо воно мені, доню?

Пошепки

– Просто так купила. Будеш першою красунею у нас на районі. 

Звісно, мені було приємно з такого подарунка. Однак, пальто виявилося недешевим, майже 5 тисяч гривень. Мені якось стало його шкода носити просто так. І воно в мене висіло в шафі, хіба раз одягла до церкви на службу. 

У неділю прийшла Світлана у гості. Бачу, що її курточка геть затерлася, така легенька. Ми ж її купували ще до народження молодшого синочка Марка. Ґудзик пошиті-перешиті декілька разів, кишені зі зворотної сторони протерлися та були маленькі дірочки. 

От вирішила віддати Світлані пальто. Ну воно ж їй потрібніше, бо та куртка вже давно схожа була на якусь ганчірку для прибирання. 

Але вчора до мене зателефонувала Зоряна:

– Мамо, я щось не зрозуміла – а звідки в Свєтки моє пальто?

– Доню, та я їй вирішила віддати. Хай вона поносить. Ти ж знаєш, що у Світлани зараз важкий період..

– І що? Мамо, це не наші, а її проблеми! Хай роботу нормальну шукає, де більша зарплата. Ти і так їй постійно з дітьми допомагаєш. І якщо тобі не сподобалося пальто, то ти б мала його повернути!

Зоряна на мене та Світлану дуже образилася, навіть слухавку не підіймає. А все через одне пальто, розумієте? Я вже не знаю, як помирити сестер. Але не можна бути такою егоїстичною, як Зоряна. Комусь більше пощастило, комусь менше. Але ми родина та повинні триматися разом і допомагати.

Людмила Іванівна, Львівська область, місто Самбір. 

Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Daryna
Adblock
detector