Моїй старшій сестрі Богдані 57. Вона живе сама у невеликому селі на Львівщині. От скажу чесно – терпіти не можу приїздити до неї у гості. Адже як тільки я переступлю поріг, то одразу чую, які всі сусіди погані, які всі люди недобрі. Повірте, якщо я хоча б раз не приїду навмисне до неї у гості, то стану ворогом номер один. Тому от повинна терпіти її сварливий характер, це ж моя сестра. Батьків давно не стало, тільки Богданка залишилася на цьому світі.
Старша донька Ліда взагалі востаннє приїздила до Богдани ще минулого літа. Адже сестра так і не змогла прийняти в родину свого зятя Сашка. Так його ненавиділа, що навмисне прийшла на весілля у чорній хустині і поводилася так, ніби якась жалоба. То Ліда не стала терпіти такий цирк, більше не приїздить. Тільки от раз на місяць. Але Богдана мало того, що зятя не визнає, то ще й онуків не прийняла в родину.
І от вся надія була на молодшого сина Артура. Хлопець взяв собі за дружину Ангеліну. Дівчина з багатої родини, її батьки фермери, мають дуже велику господарку та поля. Хата у них на 3 поверхи, у кожного по машині. Звісно, вони люди багаті, відпочивають постійно десь закордоном.
– Бачиш все-таки мій син не такий дурний, як його сестра. Я казала давно – треба таку дівку брати, за яку даватимуть гарне придане, – тішилася Богдана.
Весілля оплатили свати. Вони замовили розкішний ресторан у Львові, кортеж з іномарок, ще відомого ведучого запросили. Зібралася ціла еліта.
Однак, десь місяць після весілля сват скомандував, що треба, аби молодята переїхали закордон. Чи то в Польщу, чи то в Німеччину, бо він хоче розширяти бізнес. Ну і Артур був для нього надійною правою рукою. Все-таки зять, не чужа людина. Звісно, їм заспонсорували і машину, і квартиру.
Артур з Ангеліною переїхали ще до початку війни. А коли то все почалося, то навіть не запропонували Богдані переїхати до них на пару місяців, бо закордоном безпечніше. Єдине, що зробив Артур – зателефонував і запита “ну що ти, в укриття бігаєш?”.
На початку травня Богдані стало геть кепсько. Їй було важко піднятися з ліжка, спина постійно боліла, серце кололо, тиск стрибав. Я через роботу не могла сидіти з сестрою щодня, тільки на вихідні. Потім Богдана поїхала на обстеження та лікарі сказали робити операцію. Ну заспівали таку досить пристойну суму.
Сестра зателефонувала до Артура. Аби він дав їй гроші або ж відправив ліки хоча б якісь.
“Мамо, я не можу, у мене багато справ. Всі гроші вкладаємо у бізнес, вибач”. Ні, ну ти це чула! Ото виховала сина на старості років, – бідкалася Богдана, коли читала повідомлення від Артура. Він навіть не знайшов хвилинку часу, аби з нею поговорити. Тому написав коротке смс.
Мені було шкода Богдану. Однак, я сама не мала стільки грошей, бо ми з чоловіком виплачували кредит. Тому вирішила зателефонувати до Ліди.
На щастя, її донька не відвернулася від матері. Приїхала з чоловіком, забрала Богдану до приватної лікарні. Хірург провів операцію, за все платила Ліда з чоловіком. Сашко домовився зі своїм чи то другом, чи то родичем у клініці та Богдані дали окрему палату без інших пацієнтів.
Тиждень тому Богдана повернулася у село:
– Ой, знаєш, я в тій лікарні так багато про життя думала.
– І що надумала?
– От треба хату вже на когось переписати. Завтра їду до нотаріуса.
– На Ліду запишеш?
– Ні. На Артурчика.
Така заява сестри мене шокувала. Вона навіть не звернула увагу на те, що Ліда сама потурбувалася про неї та оплатила операцію.
– А чому не Ліду?
– Так вона свою квартиру з чоловіком вже мають. А от Артурчик там закордоном сидить. Хай тут матиме цю хату, поки я ще жива.
Як пояснити сестрі, що вона геть неадекватно думає? Як до неї взагалі достукатися? Донька так допомогла, а вона навіть не подякувала. Мені дуже соромно, що маю ось таку підлу родичку.
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!