У мене є старша сестра Ольга. Їй вже 45, але ні дітей, ні чоловіка, ні власної квартири вона не мала. От не можу сказати, що вона була дорослою та відповідальною жінкою. Радше, просто їй було зручно жити під батьківським крилом.
Декілька років тому вона вирішила переїхати у місто Пірей, то в Греції. Там жила її найкраща подруга Світлана. І так сталося, що та жіночка знайшла собі завидного грецького кавалера. Він має свою віллу на березі моря, возив у дорогі ресторани та купував прикраси з діамантами. Світлана всі фотографії викладала у Фейсбук, наче хотіла на зло похизуватися, який у неї заможній чоловік.
От моя Олька наслухалася тих романтичних історій і вирішила, що також шукатиме свого принца в Греції. Ну і заодно собі на роботу влаштується, пару євриків заробить. Світлана влаштувала її покоївкою у якийсь п’ятизірковий готель.
Але щось Ользі не щастило з пошуками гідних кавалерів. Мала хіба тимчасові романи на стороні, які тривали місяць. А потім ті коханці таємничо зникали. Я вже сама намагалася її напоумити, аби верталася додому:
– Ти ніколи щастя на чужині не знайдеш. Тільки дарма часу згаяла в тій Греції.
– Ні, я ще тут побуду. Може, дочекаюся свого коханого.
Словом, її пошуки тривали цілих 4 роки, але все безрезультатно. Може, її ніхто не хотів брати через вік або ж шукали жінку своєї національності. І місяць тому Олька нарешті зібрала всі свої манатки та поїхала в Україну.
Наскільки я зрозуміла, то в Греції їй вдалося назбирати чималу суму євро. Всі гроші вона привезла додому, але ні батькам, ні мені не показала. Я лиш помітила велику пачку валюти, перемотану канцелярською гумкою. Ну спасибі на тому, що пригостила оливками та тунцем консервованим.
Тиждень тому моїй молодшій доньці зробили пропозицію. Молодята почали готуватися до весілля, однак, пару тисяч не вистачало. Я і сама не мала заощаджень, бо не вийшло за останній рік нічого відкласти через малу зарплату.
Тоді я вирішила попросити у борг в Ольки. Не взяти у подарунок, а саме позичити. Купила її улюблений тортик, шампанське. Батьки були на дачі, тож нас ніхто не міг потривожити.
– Скоро у твоєї племінниці весілля буде.
– О, то мені треба купити нову сукню, записатися в салон краси. Може, на весіллі зломлю букет нареченої та знайду кавалера?
– Постривай. Весілля може не відбувати. У нас просто не вистачає 2 тисячі євро. Це на бенкетний зал та сукню. Можеш мені позичити? До кінця року віддам!
– Ти що? Звісно що ні. Я в Греції стільки років працювала. Якщо хочеш – сама їдь на заробітки.
Я не стала сваритися з сестрою, просто встала з-за столу та пішла додому. Звісно, я очікувала такої реакції від Ольги, але мала крихту надії, що вона зміниться.
Тепер ми взагалі не знаємо, чи хочемо бачити таку горе-родичку на весіллі. От в 45 Олька не має ні родини, ні чоловіка, ні нормальної роботи, ні розуму..
Шкода сестру, прожила стільки років, а досі женеться за якимись ілюзіями. Бог їй суддя.
На Вашу думку, старша сестра вчинила правильно, коли відмовила у допомозі? Чому Ви так вважаєте?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!