У мене є два сини, які зовсім різні між собою. Молодший Стасик, який завжди дослухається до думки матері та добре живе собі у світі, а старший Микола з дитинства усе робив в супереч мені. Так само невістка молодшого — Олена така, що хоч до рани прикладай, а старшого — Оксана ще та зміюка. Намовляє постійно мого Миколу проти мене. Тому я прийняла в хату тільки Стасика з Оленкою, а ті живуть окремо.
Микола три роки жив на орендованій квартирі та збирав на власне житло. Якщо чесно, я не вірила, що в них щось з того вийде. А коли придбали якусь розвалюху в селі, то взагалі ледь зо сміху не лопнула. Допомагати їм у мене не було жодного бажання, бо як подивлюсь на ту Оксану, то аж вивертає. Потім вони ще сто років ремонти робили там і мені вже так цікаво було, що вони з тієї халупи зроблять.
Поки Микола бавився в майстра і дизайнера інтер’єру, мій молодшенький нарешті подарував мені онука. Тепер я майже постійно зайнята вихованням хлопчика, добре хоч одна невістка нормальна попалась й не скаженіє від того, що я хочу допомогти. Тільки кажу їй зробити щось, вона в той же момент виконує, та й взагалі у всьому мені вона догоджає. Одним словом золота дитина.
Нарешті нещодавно великі господарі запросили нас на святкування у свої хороми. Те, що я там побачила мене трохи здивувало, однак не хотілося показувати цього Оксані, бо потім ще собі корону на голову закладе. Подвір’я непогано облагороджене, кімнати облаштовані, ванну кімнату та вбиральню ще одну зробили. Й тоді у мене виникла одна ідея, яку вирішила озвучити за столом.
– А навіщо вам така величезна хата? Ви й так дітей не маєте… Давайте обміняємось! Ми з дитиною малою заїдемо у будинок, а вам віддамо свою квартиру. Так навіть краще буде, до роботи близько вам. — запропонувала я.
– Що? Як можете таке казати? Ми власними зусиллями тут усе організували, аби нарешті почати нормально жити, а ви от так просто хочете все забрати? — оскаженіла невістка.
– Та чого забрати? Ми натомість пропонуємо нашу квартиру.
– Не треба ніякої квартири! Забирайтеся з нашого дому і навіть не думайте зазіхати на нього! — додав Микола.
От і як можна з ними нормально говорити, якщо мене відразу з хати виганяють й слухати не хочуть? Якісь нелюди! Люди, скажіть, хіба я щось погане їм зробила? Не розумію, чому старший син такий чужий мені, може хоч ви поясните?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!