Мене звати Галина. Маю двох дорослих синів 35 та 32 роки. У старшого Віталіка є 10-річна донечка, яку він виховує самостійно. А в молодшого Ростислава двоє дітей, він одружений. Діти ще маленькі – 2 та 3 роки. З Ростиславом у мене відносини просто чудові, а зі старшим – стосунки натягнуті, особливо останнім часом. Він постійно запитує: “Чому ти мені не купила квартиру?” і звинувачує “Ти зіпсувала мені життя!”
Я ростила дітей сама, бо чоловік помер, коли вони були ще маленькі. Завершивши навчання у виші, я шукала різні підробітки: мила під’їзди, працювала швачкою в майстерні. На жаль, не можу похвалитися тим, що у моїх дітей було все, але у них було необхідне.
Коли я роздумувала, як жити далі, то вирішила піти на ризик: продала свою невелику однокімнатну квартиру та вклала гроші в двокімнатну на стадії будівництва. Сама з дітьми на цей час пішла жити в орендовану. Тим часом діти закінчили школу і вступили в інститути.
Згодом наша квартира вже була готова, я зробила там гарний ремонт і продала, потім купила наступну, але вже більшу. І зробила ще раз так само.
Невдовзі померла моя мама, яка залишила мені у спадок маленьку квартиру у центрі міста.
– Віталіку, чому б тобі не переїхати в бабусину квартиру? – якось запропонувала старшому синові.
І він погодився. Потім став здавати її в оренду, а з сім’єю облаштувався ближче до садка.
Ростислав тим часом одружився і у них з дружиною з’явилося двоє дітей. В останню квартиру на стадії будівництва переїхала я. Там ще були суцільні розвалини, я помалу вкладала гроші у ремонт, адже тоді багато не заробляла. Шукала підробіток в онлайні, але він був непостійний і тимчасовий.
Віталік жив з дружиною на орендованій квартирі вже майже 4 роки. Згодом взяв мене до себе, ми завершили з ремонтами і стали продавати цю квартиру. Після продажу я повернула сину гроші за ремонт і дала ті гроші, які обіцяла ще на весілля.
Той будинок діти добудували та переїхали від мене. Мені ж купили однокімнатну квартиру без ремонту. Я взяла кредит і зробила там ремонт, пустила квартирантів і цими грошима гашу кредит.
Сама зараз живу у цивільного чоловіка, ми з ним познайомились якраз тоді, коли в мене з’явилася нова квартира. Тож мені не довелось там і пожити.
Якось я телефоную до свого сина Віталіка і чую такі скарги:
– Ось так, мамо, ти мене любиш? Ростику значіть і гроші, і квартира, а мені нічого?! Байдуже на старшого сина, так?! – нарікав Віталік.
– Але, синку, бабусина квартира коштує дорого! Вона розташована у чудовому районі нашого міста. А, виплативши кредит за ремонт, я зможу тобі купити більше житло, а собі – щось простеньке.
– Знаєш, не хотілось казати тобі, але моя Надя лишила мене через те, що я був бідний. Ти ніколи не допомагала мені. Не намагалась забрати онучку, щоб я знайшов собі як не іншу дружину, то хоч кращу роботу! Ти зіпсувала моє життя!
Невже я зробила щось неправильно? Я повільно, але впевнено досягаю цілі: купити гарну квартиру своєму сину Віталіку. Зараз я влаштувалась на роботу менеджером. Та стосунки з сином не покращились.
Нещодавно я виставила бабусину квартиру на продаж.
– Ти продаєш через агенство? – здивувався Віталік. – Так і скажи, що хочеш на цьому заробити!
Зараз на душі таке спустошення, що навіть важко говорити. Не знаю, що мені робити. Я, мов на роздоріжжі, тому порадьте, люди, бо не знаю, як вчинити. Чи зможе мій син знову мені повірити? І яке рішення слід прийняти? На чию користь?