Степан і Стефанія були разом з самого дитинства. Вони навіть не пам’ятають, коли історія їх кохання почалася. Ще малими, завжди тікали зі школи та бігли у волошкове поле, де вигадували власні історії та ділилися лише одне з одним.
Діти росли й Стефанія перетворювалася на прекрасну дівчину, яка подобалася абсолютно всім хлопцям у школі. Вони часто залицялися до неї, а вона не звертала на них ніякої уваги, адже кохала лише свого Степана – звичайного, не надто високого, кароокого хлопця.
Прийшов час хлопцю йди в армію. Стефанія обіцяла чекати.
Перший час вони постійно листувалися, а потім Степан втратив руку. Хлопець вирішив, що такій дівчині інвалід не потрібен, тому написав листа, де сказав, що покохав іншу й залишиться жити там.
Стефа не могла в це повірити, але Степан більше не писав. Тут до дівчини почав залицятися Олексій – син заможних батьків. Його дід колись був головою колгоспу. З самого початку, дівчина не відповідала йому взаємністю, а потім, коли уявила, як до плеча рідного Степанка хилиться інша – передумала. Олексій любив її усім серцем, от вона і погодилася вийти за нього заміж.
Мати Олексія – Ірина, не дуже любила Стефу. Не хотіла вона, аби її єдиний синочок одружувався з бідною дівкою. Навіть чоловікові сказала, аби той багато грошей в весілля не вкладав – не вартує вона того.
Степан повернувся у село, коли Стефа вже була вагітна. Вона побачила, що у хлопця немає однієї руки й все зрозуміла…
Вони намагалися не зустрічатися, але це було важко, адже Олексій жив на тій же вулиці, що й батьки колишнього коханого. Попри свою травму, Степан допомагав батькам та навіть купив собі автомобіль.
Згодом, Стефа народила дівчинку – вона була точнісінькою копією Стефи.
Після цього, Ірина почала накручувати сина, що це не його донька, адже нічого від сім’ї Тарасенків у неї не було. Олексій не звертав уваги на слова матері, але й ніяк їх не коментував. Свекруха постійно докоряла невістці у всіх її помилках, але Стефа завжди мовчала. Лише одного разу вона поскаржилася Олексію, але той сказав:
– Люба, не звертай на це уваги. Мама завжди багато дурниць говорить.
Стефа довго терпіла, але одного дня свекруха перестаралася. У той день їй не сподобався борщ невістки, як вона на городі працює, а ще й до того всього “нагуляна” дочка всі її пиріжки понадкушувала. Такого Стефа терпіти не стала, вона все кинула й сказала:
– Більше ви нас не побачите.
Дівчина зібрала свої речі, речі доньки й пішла до Степана:
– Відвези нас кудись, а то ж нам тут нормально жити не дадуть.
У Степана в сусідньому районі бабця жила у власному будинку. Туди він їх і відвіз. Бабця була неймовірно щаслива, адже на старість встигла з малечею побавитися та з онуками пожити. Довгенько Стефи у селі не було, повернулася лише за кілька місяців, коли всі вже встигли обговорити та забути цю ситуацію. А гуділи тоді про це абсолютно всі.
Дівчина розлучилася з Олексієм та вийшла заміж за Степана. Жили вони у будинку бабусі, котра пішла у кращий світ через декілька років після їх весілля.
Зараз, у тому домі живе Стефа, Степан, маленька Оксана та Ірина! Олексій та його батько загинули й Ірина залишилися геть сама. Тоді, Стефа вирішила пробачити колишній свекрусі всі образи та забрала її до себе.
Тепер, коли Стефа годує її своїм смачним супом, Ірина просто цілує її руки та дякує за все.
А ви б погодилися забрали свою колишню свекруху до себе?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!