Я зі своїм Степаном прожила вже 10 років. Знаєте, от з цією людиною я пройшла все. Можна сказати, що в нас сталося “з грязі в князі”. Після університету ми орендували невеличку, однокімнатну квартиру на Левандівці та працювали взагалі не по професії. Я тоді влаштувалася касиром в магазин, а Степан їздив у таксі.
Звісно, нам тоді було важко. Але з часом ми назбирали на власну квартиру, знайшли гарні роботи. Тепер я працюю у рекламному агентстві заступником директора, а Степан головним менеджером в будівельній компанії. Нашої зарплати вистачає на все – від базових потреб та розваг. Цього літа їздила з дітками закордон та ще родиною в Буковель на декілька днів.
Однак, я не думала, що саме через гроші ми розлучимося. І сума така мізерна, сміховинна – 30 тисяч гривень.
Словом, ці гроші я собі відкладала просто так, типу заначка. Адже для мене це була не просто заначка, я гарантія безпеки.
У мене є старша сестра, Вікторія. І в 38 її життя пішло коту під хвіст.
Ну хоча колись вона мала дуже гарного чоловіка, бізнесмена. Ніколи не працювала, постійно сиділа вдома. Він їй найняв няньку, прибиральницю, кухарку, навіть особистого водія. Віку не цікавили такі звичні побутові справи, типу які продукти на акції купити в магазині, що приготувати на вечерю чи надіслати показники лічильника. Ні, в неї були зовсім інші “справи” – манікюр, педикюр, купити нову шубу чи поїхати у Єгипет.
Жила вона, наче у Бога за пазухою. Захотіла – полетіла в Болгарію з подругами, захотіла – має нову машину. Її чоловік тоді ще заробляв ого-го, мав свій цех з виробництва м’яса та риби. Мої племінники мали ціле стадо нянечок, ходили у приватний ліцей, гралися дуже дорогими іграшками. Мені інколи здавалося, що Віка обирає ті речі, на який великий цінник. Аби ще більше похизуватися перед родичами чи друзями.
До речі, вони мешкали не на квартирі, а в заміському будинку. Це був приватний сектор для всіх “мажорів” нашого міста з охороною, озеро є, невеличкий лісочок. Будиночок був на 2 поверхи з великим подвір’ям. Добудували собі сауну, басейн, зону для барбекю. Але я там була тільки 3 рази – Різдво, Великдень та день народження Віки. Адже сестричка дуже запишалася через гроші свого чоловіка, ми ж для неї були бідні миші.
Але декілька місяців тому її чоловік вигнав під три чорти з того будинку. Адже знайшов собі нову коханку, яка йому в дочки піде. Бізнес, житло та всі машини були оформлені на нього. Їй нічого не дісталося, навіть опіка над дітьми.
Зараз вона живе з мамою в нещасній двушці на Сихові, працює адміністратором в салоні краси. Але отримує тільки 9-10 тисяч гривень, щоб ви розуміли. Сестра постійно плаче, скаржиться на таке бідне життя.
Я послухала її історію і зрозуміла, що кожна жінка повинна мати свою фінансову подушку безпеки. Тому почала з кожної зарплати відкладати по пару тисяч. Інколи 3, інколи 5. Так і назбиралося 30 тисяч гривень. Просто через таку історію сестри я і сама боюся залишитися з голим місцем. Ну ніхто в цьому житті не застрахований від зради та розлучення.
Степан, звісно, про ці гроші не знав. Однак, тиждень тому ми затіяли генеральне прибирання. І щось перемкнуло Степана і він поліз у шафу наводити порядки. Ну і знайшов там мою “ничку”:
– Це що? Звідки у тебе 30 тисяч?
– Та то я так, для себе відкладаю.
– Тобто? То ти мені не довіряєш?
От саме через ті нещасні 30 тисяч ми дуже і дуже посварилися, нам навіть сусіди в батареї стукали. Степан показово зібрав всі свої речі до валізи та поїхав до батьків. Ну і вже тиждень рівно ми не говоримо. Він тільки телефонує до сина, з ним говорить і все.
Про нашу сварку дізналася свекруха. Пані Тетяна така людина, от всюди любить свого носа запхати. І одразу понеслося “ти підла жінка”, “скупердяйка”, “гроші важливіші за родину”. У мене вже не було сили слухати докори, тому я заблокувала її номер.
І от вчора до мене подзвонила мама:
– Степан хоче з тобою розлучитися. Вчора його зустріла на базарі.
– Серйозно?
– Так. Сказав, що ти від нього гроші ховала. Доню, я ж тебе не так виховувала! Якщо ти хочеш зберегти родину – то помирися з ним та поділи ті 30 тисяч!
Я не знаю, що мені робити. З одного боку, трохи смішно з поведінки родичів. Степан на мене образився, як мала дитина, через ті 30 тисяч. Хоча сам заробляє набагато більше.
Але не хочу так зруйнувати родину. Може, варто дійсно помиритися і разом витратити ті гроші на відпочинок чи шопінг?
На Вашу думку, жінці варто зробити перший крок на примирення з чоловіком?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!