Минулого тижня до нас приїхала свекруха, Ганна Василівна. Хотіла зуби полікувати, аналізи здати. Ми самі запропонували їй переночувати у нас. Чого буде доїжджати з села до Львова щодня та витрачати гроші на маршрутки? Тим паче, що від нашого будинку їде прямий трамвай до поліклініки.
І зранку я приготувала сніданок, собі вівсянку, а чоловікові яєшню та канапки. Звісно, ще дві філіжанки кави. Ми поснідали, і Степан став до умивальника. Адже у нас правило – один готує, другий миє. Ми ще після весілля поділили хатні обов’язки. Степан не гидує помити посуд, розвісити речі на балконі, повитирати пилюку чи допомогти мені пересаджувати квіти.
Я тоді пішла в душ. Тільки ввімкнула кран та хотіла залізти під воду – чую дикий крик “Степане”. Ще й ту букву “а” свекруха так прокричала, наче сирена ввімкнулася. Швидко накинула халатик, вибігла до кухні:
– Що трапилося? Вам погано?
– Так! Я ледь серцевий напад не отримала!
– Господи, не лякайте мене так. Швидку вже викликали?
– Ти краще мені скажи, дівко – якого ляда син бабську роботу робить?
– Тобто? Ви про що?
– Ти сліпа? Чого Степан біля умивальника стоїть і тарілки миє?
Я хотіла засміятися. Свекруха через таку дрібницю зробила скандал. Почала дорікати, яка я лінива, що чоловіка на раба перетворила.
– Я як була молода, то встигала і їсти наробити, і поприбирати в хаті та ще 3 дітей няньчила. Моя Ірина он яка господиня на всі руки!
– Просто ваш зять – ледащо, який сидить на шиї у жінки та прикривається роботою. Я не збираюся прислуговувати чоловікові, як ваша золота Іринка.
– Ти тут права не качай! Господи, знала б я, яка ти лінива – то це весілля не відбулося б нізащо у світі.
Ось так ранок почався не з ароматної чашки кави, а зі сварки. Ще годину свекруха правила свою проповідь про те, яка я погана жінка. Потім взагалі зібрала речі та поїхала в село. І вже наступного дня всі родичі (включаючи моїх батьків) знали, що я роблю у квартирі. Моя мама сама не на жарт перелякалася, бо повірила у ті небилиці.
За розповідями свекруха, я розвела справжній свинарник вдома і змушую чоловіка прибирати. І я цілими днями просто лежу на ліжку, дивлюся фільми, навіть не підіймаюся, аби їсти приготувати.
Я чудово розумію, що у пані Ганни свої таргани в голові. Звісно, я ніколи не стану такою ж ідеальною господинею, як її молодша донька Іра. Але мені, якщо чесно, щиро шкода зовицю. Вона сама вдома готує, прибирає, виховує 2 діточок, купує продукти та ще й ходить на роботу. Їй чоловік не допомагає навіть сміття винести чи страви до столу поставити. Вона бігає від кухні до дитячої, наче марафон. Не має часу навіть на те, аби зробити собі манікюр чи сходити в перукарню.
Чому всі вважають, що жінка повинна прислуговувати чоловікові? Ми однаково працюємо та втомлюємося на роботі, живемо разом. Тому це нормально, що Степан сам допомагає мені в побуті.
Але як мені достукатися до свекрухи? Вона вже цю новину по родині рознесла. І тепер всі думають, що я погана господиня. Як мені виправити цю ситуацію? Я дуже смачно готую, вдома чистенько!
На Вашу думку, свекруха вчинила погано?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!