– Мамо, невже ти не розумієш? Мені і так важко. Вдома безліч роботи: приготуй, попери, прибери, за дітьми приглянь. Куди мені ще працювати?
– Так то воно так, але зараз Микитка школу закінчить, Тетянка у садочок піде. Що ж ти робитимеш цілий день? А так люди, спілкування, соціум. Я ж кажу, як для тебе краще буде…
– Ні, який садочок? Тетянка у мене дівчинка домашня. Та й не знати, як там з дітьми поводяться. Не віддам туди дитину. Для чого мені за мінімалку 5 днів на тиждень гарувати? У нас проблем з грошима немає..
– Ну це справа така. Чоловік сьогодні заробляє добре, а завтра його немає взагалі. І ти залишаєшся сама з двома дітьми без копійки. Подумай над цим! І почни нарешті собою займатись! Глянь на кого ти перетворилась..
– Ні, у нас все добре. Я навіть думати про таке не буду…
– Але всі ці затримки.. Робота у вихідні.. Я нічого не кажу, але так не має бути. Не до добра все це..
– На що це ти натякаєш? Володя просто на приватні виклики виїжджає, до клієнтів заможних. Щоб ми нічого не потребували гроші заробляє..
– Ну, нехай. Але ти про роботу все ж подумай.
Світлана з Володимиром познайомились у медичному коледжі. Разом там вчились. Після закінчення одразу побрались.
Обидвоє змогли влаштуватись на роботу в санаторій. Тільки Світлана була медсестрою, а Володимир масажистом. Жінка пішла у декретну відпустку через півтора року і уже не повернулась назад.
Хазяйкою вона була бездоганною, все в чистоті, ніколи безладу не було. Чоловік у чистому випраному напрасованому одязі ходить. Діти теж охайні. Ну, гріх жалітися. Вона й не проти була, їй подобались усі ці турботи…
Після того як син закінчив 1 клас, Володя запропонував дружині піти в автошколу. Адже дитину з гуртків завозити і привозити доводилось йому.
– Вово, які права? Яка автошкола? В мене вдома купа справ!
– Але я не можу щоразу відпрошуватись, аби кататись взад вперед. Ти ж і так сидиш вдома, можеш спокійно брати машину і їхати куди потрібно.
– Ні, я за кермо не сяду!
Світлана була категоричною. Вважала, що для цієї справи є чоловік і змінювати нічого не збиралась.
Кори хлопчик перейшов у 5 клас, жінка продовжувала його водити до школи вранці і забирати в обід.
– Мамо, припини за мною ходити. З мене вже хлопці сміються.. Я вже дорослий!
– Нічого вони не розуміють. Ти ще маленький. Це не вони за тебе відповідальність несуть, а я.
– І справді, Свєто. Дай йому трохи волі. Тут іти менше кілометра – казав чоловік.
Зійшлись на тому, що вранці вона його веде, а в обід повертається сам чи з друзями.
Світлана не була божевільною матір’ю яка контролює своїх дітей. Вона їх просто дуже любила і опікувалась. Просто інколи цього була аж занадто багато.
Володимир прийшов з роботи, вони сіли вечеряти.
– Коханий, хто тобі там стільки пише? Ти може хоч, коли їси прибрати телефон з рук?
– А що тобі заважає?
– Я ж старалась, готувала, а ти не їж, а колупаєшся! Повечеряй нормально!
– Я не дуже зголоднів.
– Ти вже десь поїв?
– Ну чого ти причепилась? Поїв? Попив? Досить! Я не маленька дитина, щоб мене контролювати. Хіба тобі доньки з сином мало?
– Що трапилась? Чому ти так до мене говориш?
– Та мені набридло вже це слухати! З тобою неможливо в одному домі знаходитись! І поговорити з тобою нема про що! Одна їжа і діти! Ти глянь на себе, як тебе рознесло. Через дорогу спортзал – чому ти туди не запишешся?
– Володю, ти чого? Ти ж знаєш у мене важкі пологи були..
– 4 роки тому, Свєто! Не виправдовуй свою лінь!
– У тебе що хтось з’явився? – жінка майже плакала.
– А навіть якщо і так? Що зробиш?
*****
– Мамо, ти ж знала, правда? Тому цю розмову і затіяла? – плакала у слухавку Світлана.
– Що знала?
– Про Володю…Про коханку..
– Так, доню, знала. Вибач, я не могла напряму сказати.. Ти б мені не повірила..
– Що ж мені тепер робити?
– Жити, як і всі живуть. Помаленьку вливатись у ритм..
– Я ж не хочу, як всі. Мені так було добре. Хочу з Володею бути. А він наговорив гидоти і забрався. Я от тільки з тобою поговорити можу. Більше нема з ким…
– Заспокойся і візьми себе в руки. Сльозами лиху не допоможеш. Та й ти сама багато в чому винна. Запустила себе. Ти от коли востаннє була в перукарні? Сукню якусь нову коли купувала?
– А для чого? Я ж і так вдома сиджу..
– А для чоловіка. Чоловіки вони ж очима люблять. А ти глянь у дзеркало – хіба твоєму Володі подобалось, як ти виглядаєш?
Світлана благала чоловіка не покидати її. Залишитись заради дітей. Та він був непохитний. Сказав:
– Розлучаємось! Дітям аліменти плати буду. Бачитись з ними – буду. Але з тобою жити не хочу.
На роботу жінку ніхто не хотів брати. Потрібне перенавчання, та це було дорого. Світлана впала у відчай. Та їй допомогла мама. Сказала, що підтримає.
– Ти що здуріла, мені вже 37 років, яке навчання?
Два тижні Світлана сиділа без роботи. Якось вона гортала оголошення і натрапила на вакансію адміністратора у стоматологічну клініку. Подала резюме. Її взяли. Жінка дуже зраділа. Графік був зручний, зарплата теж!
Світла ні доводилось обдзвонювати клієнтів, спілкуватись з відвідувачами, заповняти деякі папери. Спершу було важко, та потім вона влилась. Їй навіть сподобалось.
Перша зарплата. Жінка вирішила прикупити новий одяг. В магазині помітила, що схудла на 2 розміри. Навіть не докладати сили – і вуаля!
На вихідних до Тетянки мав прийти батько. Володя подивися на дружину і не впізнав. Вона змінилась, розквітла. Аж по-іншому на неї подивився.
– Ти гарно вигадаєш – зізнався чоловік.
– Так, знаю. Дякую. А ти стомлений..
– Так, роботи багато. І сумую я, за тобою, за дітьми. Знаєш, повернутися хочу. Немиле мені життя з чужою.
Світлана пробачила Володимирові. Надто його кохала, аби відпустити. Проте жінка вже не сиділа постійно вдома, робота займала багато часу. Не було борщів з пиріжками і не завжди прибрана хата.
– Свєто, може ти звільнишся, га? Я вже скучив за їжею твоєю.. Моєї зарплати ж достатньо..
– Ні. Так не буде діла. Я хочу бути незалежною і цікавою для тебе. Двічі я на одні й ті ж граблі не наступатиму!
– Добре, добре. Більше не говоритиму цього.
– І знаєш що? Я вирішила записатись на курси водіння, отримаю права і буду їздити на авто сама.
– Ти молодець, я пишаюсь тобою!
Розлучення так і не відбулось. Та нерви Світлані чоловік потріпав добряче. Вона, як мудра жінка пробачила його “прогріхи” і не нагадує ніколи, проте інколи її може щось кольнути всередині, коли Володі приходять смс-ки.
Як ви думаєте, сильна Світлана жінка чи слабка?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!