Я вже не хочу проживати з цим чоловіком, чесно, ще трошки й наважуся на розлучення. Чоловік дуже вимогливий, особливо в їжі – вчорашній суп він не буде їсти, щодня я маю подавати йому свіжоприготовлені страви. І байдуже, що я теж працюю, втомлена приходжу з роботи. І кохаю його, але такого режиму вже просто не витримую. Як далі бути?
В той день я стояла перед дверима подруги-сусідки Марії. Просто згоряла від сорому, але іншого виходу не мала, от-от повинен був повернутися чоловік. Подруга відчинила двері і я з порога спитала:
– Марійко, мені дуже незручно запитувати, але ти щось готувала сьогодні? Треба їжу.
– Вчора готувала пюре і котлети, а тобі що саме потрібно?
– Якби ж то мені, це чоловікові, який харчується лише свіжими стравами, а я вже просто не маю сили, зараз дуже погано себе почуваю.
Марія витріщилася на мене, а потім впустила у квартиру. Поки вона накладала в лоток картоплю і котлети, я розповідала про своє сімейне життя. Одружилася з Сашком ще чотири роки тому. Живемо ніби не погано, і він, і я працюємо. Правда, заробляє він значно більше, саме тому є речі, які я повинна робити щодня і це не обговорюється, зокрема, щодня готувати щось свіже. Коли я спершу обурювалася, то тоді він говорив, що буде сидіти в ресторанах, якщо його жінка не може зготувати щось смачне.
Йому абсолютно байдуже, що я теж працюю, і приходжу з роботи втомлена. Його матері не стало ще як ми зустрічалися, тому я її знала погано. Однак я шокована, що вона так виховала свого сина. Жінка – це не особиста прислуга чоловіка.
Що йому сказати?
– Слухай, – сказала Марія. – Ти повинна з ним ще раз поговорити, все-таки чоловік з жінкою – це найближчі люди, якщо він тебе не пошкодує, то хто? І ти не повинна так мучитися через його забаганки. Якщо йому потрібні свіжі страви, то звільняйся з роботи й нехай він тебе повністю забезпечує.
І тоді я зрозуміла, що практично не говорю з чоловіком про те, що мене турбує. Я звикла, що як тільки відкриваю рота, то одразу назріває скандал. Він навіть не хоче мене слухати, однак нападає. От прийшла я додому з лотком, перекинула все в невеличку каструлю, ще підігріла пюре, щоб воно здавалося свіжим. В цей момент задумалася – чи нормально так жити? Я ж жінка, а не прислуга. Що мені робити далі? Мовчки готувати чи просто плюнути на все і справді розлучитися?
Що порадите жінці?
Як вчинили б на її місці?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!