Після знайомства з моїм нареченим мама була в шоці.
Вона не могла повірити в те, що існують чоловіки, які завжди говорять “ми”, а не “я” або “ти”: ми купили будинок, нам потрібно поприбирати в домі, у нас багато брудного посуду.
Ще більше її здивували свекри. Вона попросила мене перекласти їм на англійську слова вдячності за те, що вони змогли прийняти її доньку у своїй родині. Натомість свекруха відповіла:
– Це нашому синові пощастило з такою нареченою. Адже вона не лише хороша господиня, але й неписана красуня.
Мама закліпала очима. У неї відняло дар мови.
– З вами все гаразд? – почала хвилюватися свекруха.
– Мамо, що з тобою? – переклала їй я.
– Розумієш, я ніколи не думала, що матір чоловіка може так відгукуватися про його майбутню дружину.
І не дивно, адже у неї був абсолютно інший досвід. Її свекруха під час знайомства запитала:
– Синку, де ти знайшов цю дівицю? І взагалі для чого вона тобі?
Мама була надзвичайно вродливою, але компліментів у свою сторону ніколи не чула, бо “дівчатам не можна говорити, які вони красиві, аби ті не стали повіями”.
Після весілля моя мама буквально зі шкіри лізла, щоб заслужити любов баби Люби. Вона багато працювала, виконувала усіх хатні обов’язки і ніколи не перечила свекрусі. Однак та залишалася холодною й непохитною. До кінця своїх днів матір чоловіка так і не сказала в сторону невістки жодного теплого слова.
На щастя, сімейний сценарій можна відкоригувати. Так, це буває не легко і потребує великих зусиль. Однак немає нічого неможливого.
Я довго боролася із закладеними стереотипами в моїй сім’ї. Мама була впевнена в тому, що жінка має страждати і нести важкий хрест. Бабуся також ніколи не відходила від своєї ролі Снігової Королеви.
Свою доньку я виховувала по-іншому і жодного разу не пошкодувала про це. Вона від народження чула від мене виключно слова любові. Я окутала її турботою, підтримкою і розумінням.
Я досі пам’ятаю, як під час останньої зустрічі моя свекруха шепнула на вушко:
– Дякую тобі за любов до мого сина.
У відповідь я усміхнено сказала:
– “He made it very easy for me” (“Він спростив мені це завдання”).
Раніше жінку у моєму роді цінували за кількість мішків картоплі, які вона здатна підняти на свої плечі. Зараз її цінують за кількість любові, яка від неї відходить.
А як ви вважаєте, у чому полягає цінність жінки? Як навчити дівчинку з дитинства любити і поважати себе?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!