У минулому житті я, мабуть, дуже сильно згрішила. Інакше не можу пояснити, чому свекруха живе так близько до нас… Їй нудно у своїй квартирі днями сидіти, то вона нам набридає.
Прийде оце зранку «у гості» і давай розповідати, як їй на пенсії живеться важко.
⁃ Субота, сьома ранку, чого не спиться твоїй матері?! – запитала я чоловіка, коли вона вкотре завалилась до нас у двері.
⁃ А я що, знаю? Старість, – відповів чоловік, повернувся на бік і знову захропів.
Отак воно завжди — прийде свекруха, мене розбудить і я мушу йти на кухні товктись, а Колі — хоч би що.
⁃ Ледь я доїхала до вас — такі черги в автобусах. Поки на ринок сходила, такого люду набігло, як сардини в банці їхали! Здавалося б, сьома ранку, куди може їхати? – почала щебетати свекруха.
⁃ Як куди? Видно не тільки ви в гості без попередження ходите, – пробубоніла я собі під носа.
Хто ж знав. Що вона це почує. І як почався концерт!
⁃ Господи, за що ж ти мені дітей таких невдячних послав? Я ж до третьої ночі не спала: варила, смажила, пекла, а воно оце тобі таке…
– Ви можете із самого ранку оці поклони не бити? Ми чекали цих вихідних як другого пришестя, їй Богу! Діти сплять, Коляим спить. І я б спала, аби не шило у вас в одному місті!
Мабуть, трохи я перебрала зі своїми емоціями, бо свекруха лишила свої пожитки і побігла додому.
– Вставай, Миколо! Мати твоя таке влаштувала, що спати тобі я вже не дам! – крикнула я на чоловіка.
– Ой, заспокойся. Вперше, чи що? – відповів Коля і почав збиратись на рибалку.
Ми два дні переставляли ті сумки з місця на місце, поки в мене дійшли руки їх розібрати. А там — фотографія свекра покійного…І тут я зрозуміла, чого вона так рано до нас прийшла. Це ж був пʼятий рік, як її чоловіка не стало. Максим пробував їй зателефонувати, а вона на зв’язок не виходить. Тепер чоловік каже, що це я винна, тому мушу їхати і їй в ноги падати, щоб вона мене вибачила.
А я цього робити не буду! Хто такі дати повинен пам’ятати: я чи рідний син, який у цей день кілька років тому з батьком прощався?
Словом, ще ми так і не вирішили, що тепер робити. Вже місяць у мовчанку граємось, ніхто поступатись не хоче.
Як думаєте, хто винен в цій ситації? Хто мусить вибачатись перед свекрухою?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!