Ми з чоловіком живемо за містом, у Куликові. Батьки скинулися грішми та купили нам тут простору, велику ділянку. Ще й допомогли з будівництвом. Правда, поки ми тільки збудували перший поверх, зробили тут гарний ремонт. А другий чисто служить як на горище. Хоча ми вже відкладаємо гроші, аби там зробити ще спальню та ванну для гостей.
Тим паче, нашому синочку тільки рочок. Я в декретній відпустці та весь час приділяю хатнім справам та дитині. Тому, самі розумієте, що нам поки не до ремонту. То треба одяг купити, якісь продукти, заплатити за комунальні послуги.
Але я одразу сказала, що у мене буде гарний будинок. Садочок, клумби, місце для мангала та басейну. Чоловік збудував гараж, там часто ремонтує машини на замовлення, його друга робота. А я собі то квіти посаджу, заберу бур’яни, куплю нову бруківку. Не мала бажання сюди навіть щось садити. Тут я маю відпочивати, а не працювати на городі.
Однак, навпроти нас живе одна пані, Ольга. Жінка ровесниця моєї мами, може трохи старша. І має велику господарку – кури, гуси, качки, корова та 3 кози.
По-перше, сморід нереальний. Хоча на дворі спека, але я не відчиняю спеціально вікна, аби в хату не заходив запах. Інакше ми тут всі втруїмося. Там все на купу – послід, гній, якісь гнилі об’їдки зі столу. Точно не аромат Шанель.
По-друге, вона за тваринами геть не слідкує. Її корова раз напаскудила нам прямо під ворота. Чи то просто сусідка навмисне так зробила – не знаю. Ми тоді збиралися до церкви на службу, я взула ночі туфельки. Тільки роблю крок і вже стою в тій купі посліду.
У неї є собака, кавказька вівчарка. Тварина велика, така буйна, на всіх сусідів кидається. Якось забігла до мене на подвір’я та вирила яму. Я намагалася її прогнати геть, але тварина так на мене гарчала. Добре, що встигла забігти у хату, чекала, поки чоловік приїде додому та прожене пса геть.
Але це ще дрібниці. Минулої суботи до нас мали приїхати батьки у гості. Я з ранку до ночі прибирала на дворі, всі деревця підстригла, полила квіти, газонокосарку ще дістала. Потім замаринувала м’ясо на шашлик, приготувала тирамісу.
Зранку прокидаюся – а майонезу для салату нема. Добре, що на сусідній вулиці був невеличкий магазин. Я відлучилася буквально на декілька хвилин. Взяла ще хліба, водички солодкої, вина.
Але у мене пляшка з вином розбиралася. Бо я побачила, що за армагедон був на моєму подвір’ї. Гуси за лічені хвилини обгадили всю бруківку та пощипали троянди. Кури повсідалися на паркані, всюди летіло їх пір’я та курява.
Я зі злості взяла граблі та почала їх лупцювати. Не дивилася, куди б’ю і чи влучила в ціль. Але від того ще більше пір’я розлетілося. Вибіг чоловік, почав палицею їх відганяти на вулицю. Ледь встигли поприбирати потім веранду від таких “гостей”.
Тоді я вже не могла терпіти, ввечері зібралася до сусідки на серйозну розмову:
– Ви або тримайте тварин у себе на дворі, або купіть їм якийсь вольєр!
– Слухай, ти не командуй. Ви моїй качці ногу зламали.
– То була нога. А наступного разу я всіх твоїх курей собі на котлети пущу!
В мене одне питання – то всі такі сусіди нахаби, чи тільки мені не пощастило? Не тільки ми скаржимося на її тварин, але й інші сусіди. А пані Ольга наче нам на зло робить.
Вчора сусідові під ворота вилила тачку з послідом коров’ячим, бо він з нею посварився.
Як боротися з такою паразиткою? От як її провчити, аби точно цей урок запам’ятала?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!