Марина якраз крутилася біля плити, готувала улюблену страву Петра – запечену краплю з м’ясом. Але хтось відчинив вхідні двері.
– Ти тут? – гукав Петро.
– Ну так, на кухні. Почекай 5 хвилин, зараз накладу на стіл!
– Принеси сіль!
Марина відклала ніж та вийшла до чоловіка в коридор.
– Навіщо? Десь пляму поставив на куртці?
– Ні, сусідці треба. Я підіймаюся, а вона відчиняє двері та каже тихо “дайте, будь ласка, сіль”. Ну а я кажу “у дружини запитаю і якщо є – вам принесу”
– А вона?
– Швидко зачинила двері. Дивна якась. Ну ти принесеш мені сіль чи ні?
Марина знизила плечима.
– Але ти сама спустися, то до 25 квартири. Бо я голодний, просто страх.
Дівчина задумалася – у тій квартирі колись мешкала старенька бабуся Ніна, але її діти забрали до себе, щоб доглядати. Накинула курточку, взяла невеликий пакетик та пішла до дверей. Але ніхто не відчинив. Стукала майже 5 хвилин – замкнено.
– Ти знущаєшся? Там нікого нема, це ти мене так розіграти вирішив? Дурний жарт, якщо чесно. Можливо, що ти переплутав з 24? Там живе один хлопець молодий, нещодавно переїхав.
– Ні це була бабуся, точно.
А потім Петя насупився та відклав ложку.
– А ти звідки знаєш про хлопця? Чи хочеш сказати, що ви давно дуже тісно знайомі?
– Зовсім здурів? Думаєш, що поки тебе вдома нема, то я кавалерів сюди воджу?
– Тоді звідки ти знаєш, що він молодий? І ще дивилася на пальці, чи нема каблучки так?
– Та нічого я не бачила вчора!
– Тобто вчора?
– Ну він заходив та просив у нас сіль!
І вже через 5 хвилин у них почалася гучна сварка. Петро звинувачував Марину, мовляв, вона завела собі молодого коханця.
– Досить! Зараз двоє йдемо до сусідки! – крикнула дівчина.
Вони удвох стояли на порозі 25 квартири та голосно грюкали у двері.
– Вітаю. Ой, а це ви! – сказала незнайома бабуся. Марина помітила, як у неї в коридорі стояв той молодий хлопець.
– Так, це ми. А ви хто?
– Пані Тома, це мій онук Ярослав. Ми нещодавно сюди переїхали, буквально декілька днів тому. Ще й квартиру навпроти купили.
І тоді Петя з Маринкою все зрозуміли.
– Ось, ваша сіль.
– Дякую, але не треба. Просто онук обожнює риболовлю. А я подумала, що краще швиденько побіжу в магазин та куплю сіль, ніж буду у вас просити. Ви, до речі, коропа не хочете?
Того ж вечора Марина з Петром смакували рибкою. Досі сміються, коли згадують цю історію. Ось таке кумедне знайомство з новими сусідами вийшло.
А у вас були схожі ситуації?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!