-Сусідка знизу сіль попросила, – сказав чоловік. Однак, Марина знала, що та квартира під ними давно пустує

Марина якраз крутилася біля плити, готувала улюблену страву Петра – запечену краплю з м’ясом. Але хтось відчинив вхідні двері.

– Ти тут? – гукав Петро.

– Ну так, на кухні. Почекай 5 хвилин, зараз накладу на стіл! 

– Принеси сіль!

Марина відклала ніж та вийшла до чоловіка в коридор.

– Навіщо? Десь пляму поставив на куртці?

– Ні, сусідці треба. Я підіймаюся, а вона відчиняє двері та каже тихо “дайте, будь ласка, сіль”. Ну а я кажу “у дружини запитаю і якщо є – вам принесу”

– А вона?

– Швидко зачинила двері. Дивна якась. Ну ти принесеш мені сіль чи ні?

Марина знизила плечима.

– Але ти сама спустися, то до 25 квартири. Бо я голодний, просто страх.

Дівчина задумалася – у тій квартирі колись мешкала старенька бабуся Ніна, але її діти забрали до себе, щоб доглядати. Накинула курточку, взяла невеликий пакетик та пішла до дверей. Але ніхто не відчинив. Стукала майже 5 хвилин – замкнено.

– Ти знущаєшся? Там нікого нема, це ти мене так розіграти вирішив? Дурний жарт, якщо чесно. Можливо, що ти переплутав з 24? Там живе один хлопець молодий, нещодавно переїхав. 

– Ні це була бабуся, точно.

А потім Петя насупився та відклав ложку.

– А ти звідки знаєш про хлопця? Чи хочеш сказати, що ви давно дуже тісно знайомі? 

– Зовсім здурів? Думаєш, що поки тебе вдома нема, то я кавалерів сюди воджу?

– Тоді звідки ти знаєш, що він молодий? І ще дивилася на пальці, чи нема каблучки так? 

– Та нічого я не бачила вчора!

– Тобто вчора?

– Ну він заходив та просив у нас сіль! 

І вже через 5 хвилин у них почалася гучна сварка. Петро звинувачував Марину, мовляв, вона завела собі молодого коханця.

– Досить! Зараз двоє йдемо до сусідки! – крикнула дівчина. 

Вони удвох стояли на порозі 25 квартири та голосно грюкали у двері.

– Вітаю. Ой, а це ви! – сказала незнайома бабуся. Марина помітила, як у неї в коридорі стояв той молодий хлопець.

– Так, це ми. А ви хто?

– Пані Тома, це мій онук Ярослав. Ми нещодавно сюди переїхали, буквально декілька днів тому. Ще й квартиру навпроти купили. 

І тоді Петя з Маринкою все зрозуміли.

– Ось, ваша сіль.

– Дякую, але не треба. Просто онук обожнює риболовлю. А я подумала, що краще швиденько побіжу в магазин та куплю сіль, ніж буду у вас просити. Ви, до речі, коропа не хочете?

Того ж вечора Марина з Петром смакували рибкою. Досі сміються, коли згадують цю історію. Ось таке кумедне знайомство з новими сусідами вийшло.

А у вас були схожі ситуації?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Daryna

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector