Більше ніж просто дружба.
Ми щоденно вигулюємо нашу вівчарку на майданчику. Тренування є обов’язковими, незалежно від погоди — спека чи непрохідна злива. Нашого собаку звуть Тор і він дуже енергійний — додому з вулиці не затягнеш!
Цього разу все буде зовсім по-іншому. Тор пройшовся неспішно метрів 100 й раптово поквапився в сторону дому. Я не міг зрозуміти, що з ним сталося? Біжить на відстані від мене і не повертається, переходячи з бігу на галоп. Немов поспішає рятувати щось важливе. Потім мою увагу привернула якась дивна річ у його пащі.
Я довго ганявся за Тором, щоб витягнути цю річ з зубів, оскільки боявся, що це може бути щось небезпечне. І цим щось було кошеня — маленьке і худорляве, брудне і кимось безвідповідально забуте. Вийнявши малюка, я поніс його додому, а Тор цілу дорогу крутився збоку й не відходив.
Ми спробували нагодувати кошеня, але це було досить нелегко. Як виявилося, він ще не вмів їсти. Тоді ми скористалися старовинним способом — занурили мордочку в молоко, щоб той зрозумів, як можна злизувати рідину.
Потім я помив кошенятко у ванні. Найцікавіше те, що Тор спостерігав за усім процесом й смикався при будь-якому різкому русі. Оглянувши кошеня, я зрозумів, що це дівчинка. Після душу, Тор взяв кошенятко до себе в халабуду й спав з ним в обіймах. На диво, кошеня не противилося такій поведінці.
Потім вони всі прокинулися. Кошеня лазив по підлозі, а за ним хвостиком Тор. На той час я вже зрозумів, що малеча залишиться в нас. Минулі господарі собаки мені розповіли, що у нього була донька і, можливо, це спричинило таку його поведінку.
Кошеня я назвав Моді, як доньку Тора. З того часу пройшло два роки, а вони стали вірними друзями й завжди проводять час разом. Буває так, що собаки перестають відчувати щось до кошенят, коли вони виростають. Але це не той випадок. Їхні стосунки стали лише кращими, й тепер вони справжня сім’я.
Ви б залишили собі це кошеня?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!