Я не можу зрозуміти своїх свекрів. Вони жодного разу не втручалися у наше з чоловіком особисте життя, але водночас і хорошого ніколи нічого нам не зробили. Попри те, що вони досить заможні, а мій чоловік – їх єдиний син, вони переконані, що він всього має досягати у житті самотужки. Я прекрасно розумію, що нам ніхто не винен і кожна людина повинна добиватися своїх цілей без допомоги, але ми для них не чужі, хоча б на початку могли нас підтримати матеріально.
Зараз у свекрів простоюють дві просторих квартири, вони не хочуть їх здавати в оренду – говорять, що ремонту шкода. А ми, тим часом живемо з трьома дітьми в орендованій квартирі. Мої батьки не мають зараз нам змоги допомогти – вони живуть в селі, заробляють копійки. Самотужки накопичити гроші на власне житло у нас не виходить – всі зарплата чоловіка йде на оренду квартири та на продукти. Намагаємося нічого лишнього не купувати, про відпочинок взагалі не згадуємо.
Одного разу ми вирішили поговорити зі свекрухою. Поскаржилися його матері на те, що нам важко жити в орендованій квартирі, а грошей під кінець місяця взагалі немає. Хочеться нарешті вже десь остаточно осісти і спокійно жити. На що свекруха відповіла нам: “Не потрібно було народжувати трьох дітей, якщо не під силу їх забезпечити”.
Свекруха вважає, що ми самі винні у наших бідах і у тому, що нічого не вдалося нажити. Каже: «Спочатку варто було вам придбати власне житло, а тоді спокійно створювати велику сім’ю». Я з нею не згідна, свого первістка я народила чоловікові – у 29 років. Якби ми розпочали відкладати гроші на квартиру, то мені було б вже пізно народжувати. Я виговорилася свекрусі, але вона жодним чином не відреагувала на мій монолог. Складається враження, що їй взагалі байдуже на нашу ситуацію в сім’ї. У неї лише одна відповідь: «Тільки ви винні у своїх бідах».
Я не можу зрозуміти, чому вона так ставиться до свого сина? Невже їй настільки все одно, де і як проживають і харчуються її онуки? Чому вони не хочуть нам допомогти? Я не хочу з ними сваритися, тому що вони час від часу забирають дітей до себе на вихідні, але і після подібних фраз бажання спілкуватися зовсім немає.
Мої батьки теж не можуть зрозуміти, як це ремонт у квартирі може бути ціннішим за власну сім’ю? Свекри вже далеко не молоді люди, я впевнена, що зовсім скоро вони у нас будуть просити допомогу. І що тоді? Мені теж їм не допомагати? Як вони будуть жити?
Як ви вважаєте, чи повинні свекри допомогти невістці та сину?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!