Я з Сергієм були у шлюбі 10 років. Жили ми спокійно, окремо від батьків, а з дітьми не спішили. Та одного разу нашу ідилію порушили. Втрутилась свекруха Валентина Іванівна, яка помітно швидко постаріла й у свої 65 поводила себе так, наче їй 95.
Живе вона далеко від нас, тож навідувати її часто немає можливості. Однак свекруха робила все, аби її синочок залишився з нею. Своїми маніпуляційними діями вона викликала жалість до себе, хоч встати з ліжка та взяти собі їсти вона ще в стані.
Якось я випадково дізналась, що мій Сергій щомісяця їй передає непогані суми грошей. А здивувало мене те, на що вона їх тратить. Немічна та бідна свекруха, яка вдає з себе таку, за кошти мого чоловіка нормально так собі живе, ходить в ресторани, відпочиває… Так навіть я собі не дозволяю шикувати. Однак Сергій щиро вірить, що його матір дуже хвора.
А нещодавно чоловік повідомив те, що неабияк мене здивувало.
– Ірино, треба нам переїхати до моєї мами, адже вона тепер потребує особливої уваги та опіки — заявив він.
– Що? Сергію, їй лише 65, тоді як моїй мамі 72, але вона не вдає з себе болящу. Тому жити разом з твоєю мамою як відмовляюсь — відповіла я.
– Якщо не я, то більше немає кому… — почав тиснути на жалість чоловік.
– Гаразд, якщо ти обираєш свою маніпуляторку маму, то їдь до неї, а я залишусь тут.
Отже, він таки поїхав і мене залишив. Пройшло 3 місяці, як ми живемо окремо. Для мене це дивно, тому хочу подати на розлучення. Інша ситуація була б якби Валентині Іванівні справді потрібна була допомога, але віддавати їй усі гроші, возити на відпочинки, та ще й переїжджати до неї це вже занадто. А як вважаєте ви?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!