Стосунки моєї мами з свекрухою, бабусею Галею, були дуже натягнутими. Та і мене в дитинстві рідко привозили до старенької в гості. Знаю, що вона все життя прожила у Києві, а мама з татком переїхали до Львова і вже тут купили квартиру на Сихові.
Декілька років тому бабусі не стало – серце було хворе. Тому по закону її квартиру успадкував мій татко Василь. Ми рідко приїздили до Києва, переважно на вихідні, щоб перевірити, чи всі речі на місці.
А через рік на той світ пішов татусь – нещасний випадок на роботі. Мені тоді, здається, було тільки 16 років, перейшла в 11 клас.
– Донечко, хочу з тобою порадитися. Ти вже доросла дівчина. Нехай та квартира у Києві досі пустує, не хочу, щоб там чужі люди жили. Так, у мене не були такі чудові стосунки зі свекрухою, але це все-таки пам’ять про неї. Ти ж хотіла вступати до Києва, правда? Ось якраз матимеш там житло. Не треба тіснитися у маленькому гуртожитку та жити невідомо з ким. Рідні стіни грітимуть серце. Я приїжджатиму до тебе у гості, коли буде нагода, – казала мама.
Ми так і зробили. Знаєте, я нікому з одногрупників не говорила, що то моя квартира. Бо знаю цих нахаб – будуть напрошуватися в гості, шуміти або ж навіть щось вкрадуть. Ні, це був наш з матусею секретик. До речі, житло було у нормальному стані, я тільки обої змінила. Поруч метро, автобусна зупинка, супермаркет. Словом, затишне місце.
На 4 курсі познайомилася з Орестом у спільній компанії. Спершу я дала йому чітко зрозуміти, що ми просто друзі. Але він був таким красивим, розумним, дотепним, купував мені квіти. Ну я здалася і ми почали зустрічатися. Але про квартиру не хотіла нічого казати. Тільки після весілля зізналася.
Однак, зараз дуже пожаліла, що не втримала язика за зубами. Бо про квартири у Львові та Києві дізналася свекруха, пані Христина. Вона жінка норовлива, полюбляє всіма командувати. А я під чужу сопілку танцювати не збиралася.
– Ох, твоїй мамі певно там дуже самотньо. Так рано вдовою стала. І як вона живе сама у тій квартирі? ти не думала її познайомити з якимось чоловіком? У мене є хороший друг, можу фотографії показати, – підлещувалася жінка.
– Дякую, але не треба. Це її особиста справа, а вашої поради ніхто не запитував.
Здається, що тоді це були перші дзвіночки. І що свекруха хоче від моєї матусі? Я забула за цю дурну розмову. Знаю, що пані Христина полюбляє пліткувати.
А потім приїхала до мене без попередження “у гості”.
– Знаєш, я тут подумала, що треба тобі з мамою поговорити. Нехай пропише Ореста у цій квартирі?
– Навіщо?
– Як це “навіщо”? Ви ж тут разом живете. Я вже знайшла вам хорошого нотаріуса, то моєї подруги син, має офіс на сусідній вулиці.
– Пані Христино, будь ласка, закінчуйте цей дешевий цирк. Я не збираюся у когось щось вимагати. Якщо моя мама вирішила не прописувати Ореста – то це її справа. А ви у цю квартиру ні копійки не вклали.
Ох, я тоді стільки “чудових” слів почула. Виявляється, що моя мама – скнара, яку ще світ не бачив. Ага, хто б казав, сама припхалася без запрошення та буде тут свої права качати.
– Якщо ви така добра, то чому мене у своїх хаті не пропишете? Га?
Пані Христина дуже образилася, зібрала речі та поїхала геть. Звісно, що про все встигла Орестові розповісти. А він, дурень, повірив у ті казочки
– Ти навіщо мою маму вигнала геть? Вона казала, що ти викинула її речі за поріг. Знаєш, це не справедливо. Якщо моя мама не має права тут перебувати, то нехай теща завтра не приїжджає!
Я аж почала сміятися:
– Послухай сюди. Якщо ти не забув, то цю квартиру віддала мені моя мама. А я тебе через добре серце пустила. Ти хоча б раз сюди купив якісь меблі, пропонував зробити ремонт? А зараз думаєш, що маєш право розпоряджатися чужим майном? Словом, щось не подобається – забирай речі та їй до своєї матусі в село, свиням хвости крути.
Орест наступного ранку поїхав геть. А з мамою ми чудово провели вихідні – пішли в кіно та ресторан, їли смачні суші. Вона стільки гостинців привезла з дачі, що ледь у холодильник поміщалося. Звісно, що про нашу розмову щодо квартири вона не знала. Я сказала, що Орест просто поїхав до мами в село, бо треба на городі допомагати.
Однак, вже минув тиждень, а чоловік досі ще не зателефонував. Мама поїхала до Львова та запросила нас з Орестом у гості. Але я планую поїхати сама. Ні, такого горе-чоловіка мені не треба. Нехай далі тримається матусиної спідниці. Буде знову влаштовувати подібний концерт – напишу заяву на розлучення. Шкода, що свекруха раніше не показала своє справжнє обличчя, інакше б взагалі не було цього весілля.
А ви погоджуєтеся з такою думкою? Дівчина вчинила правильно?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!