Все життя працювала, щоб дати дітям лише все найкраще. Я наодинці виховала трьох дітей, зараз вони вже дорослі, подарували мені чудових онуків. Всі проживають окремо. Сини після університету поїхали за кордон й заробили собі на квартири, а от донька після одруження пішла в невістки – живе з чоловіком і його батьками.
Донька закінчила школу й планувала вступити до університету. Не склала вступні іспити й вирішили ще рік почекати, краще підготуватися. Училище її не влаштовувало категорично. Рік минув даремно. Вступати відмовилася, вийшла заміж.
Коли онукові було два роки, я запропонувала їй вивчитися на швачку, щоб мати професію. Дочка сказала, що дитину в садок не віддасть до трьох років. Потім народився другий онук і на цьому все закінчилося. Роботу дочка не поспішала шукати, хоча діти вже підросли, а старший онук пішов до школи.
Я допомагала грошима, тому що вже почалися конфлікти. Свекруха дорікала мою дочку, що та не працює, а сидить на всьому готовому. Мені було соромно перед батьками зятя, тому я давала їй кошти. Я вийшла на пенсію три роки тому. Віддала доньці свою пенсійну картку, щоб користувалася грішми. Вона запевнила, що віддасть через місяць, бо вже шукає роботу – стара подруга бере її до себе в офіс.
Я зраділа, але рано. Працювати прибиральницею дочка не погодилася, а більше вона нічого не вміє. Хоча зарплату запропонували нормальну. Сини наполягають, щоб я пішла з роботи і жила на пенсію, а вони будуть допомагати. Але я не можу звільнитися і залишитися зовсім без грошей. Вони ж не знають, що мою пенсію ось уже три роки забирає донька. Віддавати пенсійну карту назад вона відмовляється. Каже, що гроші йдуть моїм онукам. А якщо мені шкода тисячу гривень на них, то вона не дозволить з ними бачитися.
Що робити, не знаю. Боюся, що сини дізнаються про все і точно перестануть спілкуватися з нею, а може бути, і зі мною. Цього я не хочу: яка б вона не була, але вона – моя дочка і я її люблю. За всі роки я не можу нічого подарувати їх дітям, тільки іграшки дешеві. Все витрачаю на дочку. Так виявилася в заручниках власної доброти. Напевно, я неправильно виховала дочку, щось упустила і тепер повинна за це розплачуватися. Як вийти з цієї ситуації?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!