Брат Соломії Ігорівни вже сім років живе без дітей та дружини. Він розлучився із Валерією, залишивши їй обох спільних доньок. З тієї миті жінці довелося тіснитися в орендованій кімнатці, де з кожним роком місця ставало все менше і менше. Єдине, за що сім’я могла тоді жити – кошти, які держава виділяла на малят.
Допомагати колишній невістці взялася свекруха.
Старенькій така щедрість теж не давалася дуже легко. Вона останні копійки віддавала Валерії, тільки б онуки голодними не сиділи.
– Я брата виправдовувати не буду, – розповідає сорокарічна Соломія. – Він у нас не святий, але й Валерію зрозуміти ніяк не можу. Вона із самого початку бачила, за кого заміж виходила. Мій брат не з тих людей, яких змінило життя. Він як був ніяким, таким і залишився. На що невістка розраховувала? Аж двох спільних дітей народили! Тільки тоді розлучилися. У брата грошей, ясна річ, не було, тому допомагати онукам вирішила моя мама. При тому, що я сама їй допомагала фінансово. Тож фактично до Валерії потрапляли мої гроші. Звичайно, мені це не подобалося. Але мама твердо сказала – кинути онуків не зможу. Це – аліменти! Він їх дітям не платить, буду поки платити за нього, щоб не накопичувався борг.
Свекруха знала, що синові платити не було чим, і прекрасно усвідомлювала, що з простягнутою рукою рано чи пізно невістка прийде саме до неї. А тоді довелося б заплатити удвічі більше. Крім того, бабуся все ж таки любила своїх онучок, тож готова була забезпечувати їх самостійно.
– Я її постійно питала, для чого вона це робить. А мама: ну там же діти! Я вважаю, що вона – свята жінка. Тільки гроші передавала невістці з рук в руки, без розписок. Не думала, що це якось знадобиться в майбутньому. Надто хорошої думки про Валерію була. І так сім років мама платила дітям аліменти замість мого брата… Валерія проти не була.
До слова, рідний батько за весь цей час так жодного разу і не поцікавився, як там його доньки. Діла до колишньої сім’ї йому не було. А потім і взагалі на деякий час виїхав з рідного міста.
– Кілька років тому він зустрів Любов. Це жінка з характером, не те, що Валерія. Мабуть, така дружина йому і була потрібна. Вона швидко взяла над ним контроль і шибайголова перетворився на слухняного та працьовитого чоловіка. Тепер чула, що Любов вагітна. Скоро тіткою стану.
Такі новини дізналася і колишня дружина. Сама ж свекруха радістю і поділилася. Втім, дарма. Колишня невістка тільки посміхнулася.
– До слова, мати і досі продовжує давати невістці гроші. Суми вже значно менші, але хоча б щось. У біді не кидаємо. Але нещодавно нам зателефонував брат. Сказав, що розмовляв з Валерією. Мовляв, вона у нього аліментів вимагає і про борг довжиною у 7 років говорить. Сума ж там ого-го яка.
Вияснилося, що ще із самого початку Валерія подала до суду на аліменти. Він їх не сплачував, а борг собі накопичувався. Ніяких повісток чоловік за його власними словами, ніколи не отримував. І взагалі чує про таке вперше.
Тепер горе-батько навіть не знає, як дивитися у вічі новій дружині. Вона про його минуле не знає зовсім нічого. Але, здається, скоро таки дізнається.
Чоловік розуміє, що з таким боргом, який у нього накопичився, навряд чи хоча б мізерна частина зарплати потраплятиме до власного дому.
– Брат говорив з мамою. Питав, куди поділися гроші, які вона їй платила. Чого Валерія про борг говорить? А ненька тільки плечима знизує. Таки платила, але довести не знає як.
Рідня колишнього чоловіка намагалася поспілкуватися з Валерією. А вона лише знизує плечима. Мовляв, гроші були, але це ж свекрухи. До аліментів чоловіка стосунку вони не мають ніякого.
– Ми її і просили, і благали, а вона відступати навіть не збирається. Ось така хитра невістка нам трапилася.
Що думаєте про цю історію?
Чи вважаєте, що Валерія помиляється?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!