Часом дивуюся, як мій Степан став таким хорошим чоловіком, маючи таке важке дитинство? Мати покинула його ще зовсім маленьким. Батька він взагалі не знав.
Всього у два роки маленького Степанка привезли до бабусі. Його мама, Антоніна не могла жити тихим сімейним життям. Дивитися за малесеньким сином не хотіла. Завжди шукала кавалерів, десь пропадала.
Бабуся ж любила онука всією душею. Намагалася дати йому все, щоб не відчував того, що його покинули. Хоча була старенькою і постійно хворіла. Але щосуботи збиралася на ринок, продавала сметану, сир, молоко, адже хотіла Степанкові придбати нові речі.
– Він й без того одненький. Не дай Боже, однокласники будуть знущатися, – казала вона.
У селі всі люди знали, як їм важко і завжди допомагали. А Антоніна зовсім не з’являлася і грошей на сина не висилала. Хлопчик виріс прекрасним чоловіком, здобув освіту. А згодом ми зустрілися і створили вже свою сім’ю.
Бабуся померла чотири роки тому. Степан дуже сумував, це ж була його найрідніша людина. А його мати навіть на похорон не приїхала.
Ми ж проживали у місті та в бабусин будинок навідувалися у вихідні. Це була наша дача, місце для душі. Уявіть наш подив, коли одного разу ми приїхали, а в хаті відчинені двері.
– Хто тут?
– Це я, Антоніна.
– А що ти тут робиш?
– Приїхала трохи пожити. В мене біда сталася, немає зовсім грошей.
Виявилося, вона розійшлася з черговим чоловіком. Той вигнав її серед ночі з хати. А оскільки діватися не мала куди, приїхала в село. Доки була в будинку – все перерила, шукала бабусині прикраси, дорогі речі. Чоловіка це обурило.
– Яке ти маєш право тут ритися? Що шукаєш? Забирайся геть, щоб духу твого в селі не було.
Степан вигнав її. Хоча вона плакала і дуже просила допомогти. Він не хоче пробачати, а я забути ту зустріч не можу. Можливо в Антоніни дійсно біда? Це ж матір. Я хочу її знайти. Але не знаю як реагуватиме чоловік. Як мені вчинити?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними. Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту [email protected]
Напишіть нам в коментарях у Facebook!