Для мене Микита був сенсом усього життя. Я його обожнювала та робила все для його щастя. Але все це я робила надаремно, адже виявилося, що я просто іграшка. Йому не була потрібна ні я, ні моя дитина.
Повідомила Микиті радісну новину про те, що у нас буде малюк. У відповіді я нічого не почула – лише тиша. Я не звернула на це уваги, адже сама спершу була шокована. Дала йому час оговтатись.
Потім повернулася додому. Микита почав на мене кричати та звинувачувати у зраді.
Свекруха кричала, що у її Микити не може бути дітей, тому вони впевнені, що я йому зраджувала.
Я довго намагалася їм пояснити, що це не так. Я ніколи не зраджувала, і навіть не думала про це. Але все що отримала у відповідь – це зібрані валізи моїх речей.
Посеред ночі я опинилася на вулиці з валізою у руках. Пішла переночувати в готель й всю ніч проплакала. Тоді я собі дала обіцянку, що самостійно виховаю сина, який буде достойним називатися чоловіком, на відміну від його батька.
З того часу пройшло 15 років, я так і не одружилася, зате побудувала успішну кар’єру. Зараз живемо з сином і матір’ю у власній квартирі. А колишній одружений і зараз виховує двоє дітей.
Видно тільки на мені така схема спрацювала, але я йому вдячна!
Як би ви вчинили на моєму місці?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!