Свекруха ледь не зіпсувала мені весілля. Добре, що потім одна родичка прикрила їй писка, інакше б свято закінчилося бійкою!

Зі своїм коханим Матвієм я зустрічалася ще з 1 курсу. От як познайомилися на посвяті у студенти – то так і почали зустрічатися. А після закінчення університету вирішили переїхати з гуртожитку на орендовану квартиру. Тим паче, я і Матвій тоді вже мали роботу і могли платити гроші. Звісно, то була мінімальна зарплата, але на життя вистачало. 

Правда, я дуже сильно мріяла про розкішне весілля. Аби замовити білий лімузин, пошити розкішну сукню. Ну щоб це святкування ми запам’ятали на все життя. Однак, за таке дороге задоволення ми б мали заплатити мінімум 10 тисяч доларів. Звісно, таких грошей у нас не було взагалі. 

А тут ще й така новина – я вагітна. Ми не планували так швидко дітей, адже треба весілля зіграти, купити квартиру, бізнес відкрити. 

Але ми вирішили народжувати. Бо малюк – це Божий дар. Не просто так я завагітніла, значіть, у Всевишнього були такі плани! 

Однак, мрії про весілля нікуди не втекли. Тоді ми вирішили зробити невеличке святкування. Хрещена мама пошила мені сукню, на бабусиному городі зібрала собі букетик. Подруги допомагали зробити власноруч декорації до кафе. 

За місяць ми встигли організувати гарне весілля. Я сама по собі така дівчинка повненька, тому через сукню живота взагалі не було видно. Тим паче, ми спеціально його шили вільного крою. 

І от коли всі гості зібралися біля церкви, то свекруха підійшла до мене і просичала, як та зміюка:

– Ти що тут за цирк влаштовуєш? Чого мене ганьбиш?! 

– Ви що таке кажете?

– Ага, хочеш, аби потім всі казали, що ти через пузо мого сина женила. Який то сором на мою сиву голову! 

Пані Ольга весь вечір ходила незадоволена, бо ми робили весілля через вагітність! Замість того, аби тішитися, вона тільки бубоніла собі щось під носа та на всіх гостей косо дивилася. 

– Ти мене осоромила на всю родину

Пошепки

– Що вам вже не так? Весілля зробили самі, у вас ні копійки не просили. І ми давно планували розписатися.

– Ти хоча б уявляєш, як мені потім кісточки сусіди обмиватимуть? Через пузо його оженила чи що? 

І тут до нас підійшла бабуся Стефанія. Вона вже років 20 точно живе та працює в Італії, виїхала туди давним-давно. 

– Олька, а ти чого тут права качаєш? Певно, корова забула, як теличкою була? 

– Це ви про що?

– А ти не знала? Мій син покійний взяв її в жінки, бо вона у 18 років завагітніла від нього. І не кажи, що це не правда.

– Але я цей, ну тоді.., – зашарілася свекруха. 

– Олька, я кому потім на весілля пересилала ті всі сири та хамони, аби ти своїх голодних родичів прогодувала? А хто потім Матвійку іграшки та одяг передавав закордону? Так що закрий свою пельку та не псуй нареченим свято! 

Тоді свекруха так почервоніла з сорому. Навіть до кінця свята не побула, викликала таксі та поїхала геть, мовляв, голова боліла. 

І хоча відтоді минуло вже 4 роки, але пані Ольга досі боїться мені криве слово сказати. А бабуся Стефа так любить свого правнука, постійно передає йому подарунки та гостинці. 

Тому, любі свекрухи, не забувайте, що ви також колись були молодими невістками. І майте елементарну повагу до нас! 

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!