Свекруха наполягала на тому, щоб я виховувала племінників чоловіка, які осиротіли. Та я згоджуватись не поспішала

Я мріяла про спільне майбутнє з Вадимом. Про хорошу міцну сім’ю, про діток.

Я знала,  що він допомагає своїм племінникам. Їхні батьки загинули в автокатастрофі, виховувала їх бабуся. А Вадим допомагав матеріально.

Вадим був лиш як банкомат – видасть гроші і піде. Він не цікавився життям хлопчиків.

Я була не проти, що він їм допомагає, вважаю, що це правильно. Але і була рада, що у них не надто тісний контакт. Я не хотіла, щоб з часом їх відправили жити до нас.

Та те чого боїшся, точно з тобою станеться. Згодом м одружились, а свекруха почала говорити до Вадима, щоб ми хлопців забрали до себе. З нами їм, мовляв, краще буде. А вона стара і вже не має сил за дітьми дивитись.

Чоловік не знав, як реагувати. Ні я, ні він не горіли бажанням виховувати чужих дітей. Хоч я бачила, йому як дядьку їх шкода.

Я спробувала з нею поговорити спокійно, пояснити, що я не зобов’язана цього робити. Я хочу народити власних дітей і доглядати їх. 

– Коли ти вийшла заміж за Вадика, то май совість і тепер бери на опікунство його племінників, не будь останнім стервом. Я вже стара, здоров’я до біса мене підводить.. Ну не можу я.. – говорила свекруха.

Моя рідня теж підтримує матір чоловіка, каже, що я повинна їх забрати до себе.

А мене ніхто не хоче зрозуміти, з моє думкою не рахуються.

Поки чоловік лиш мене підтримав. Дітей ще не брав, але я відчуваю, що незабаром мама його таки вмовить. Що ж мені тоді робити?

Що можете порадити? Чи підтримуєте ви позицію дівчини?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Viktoria
Adblock
detector