Я дуже рано стала мамою, мені тільки 20 виповнилося. Ми з коханим Андрієм дуже сильно хотіли дитинку. Здавалося, що чоловік більше зрадів, ніж я, коли дізнався про вагітність.
На той час ми вже мали свою квартиру з нормальним ремонтом та роботу. Я працювала у салоні краси, а чоловік майстер, робить ремонт на замовлення. Всі 9 місяців Андрій не відходив від мене, постійно допомагав. Сам прибирав вдома, готував їсти, купував мені смаколики.
Навіть сам запропонував партнерські пологи. Однак, найважчим виявився не період вагітності, а народження малюка. Син Марко постійно плакав, не давав спати. Я не розуміла, що він хоче – їсти, спати чи гратися?
На щастя, нам на допомогу прийшла свекруха. Марія Василівна живе у нашому районі, тому могла без проблем приїхати за першим дзвінком. Вона справлялася з роллю бабусі на всі 100 %.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Допомагала мені купати дитину, пеленала, годувала. Я могла годинку спокійно подрімати, поки бабуся гуляла з Марком на вулиці. Ввечері заколисувала малюка на сон. Я їй дуже дякувала, бо пані Марія мені полегшує життя. Додому чоловік відвозив маму на машині, аби вона не їхала на маршрутці чи не йшла пішки.
Так от, місяць свекруха нам допомагала. Однак, зараз почала “пропадати”. Я годинами чекаю, телефоную – а її нема! Навіть смс-ки не пише. А дитина кричить, плаче, аж голова від нього болить. Геть нічого не встигаю вдома, ні їсти приготувати, ні речі в прання закинути, постійно крутилася біля Марка.
– Ну і де твоя мама? Обіцяла допомогти, я сама нічого не встигаю.
– Може забула. Завтра ще буде день, прийде у гості.
Але 2 дні поспіль свекруха взагалі не цікавилася, як наші справи, наче забула, що має онука. Тому сама зателефонувала до Марії Василівни:
– Ви куди пропали? Я вас чекаю, не дочекаюся, малий геть розкапризувався.
– Ну а ти для кого дитину народила? Для мене чи для себе?
– Але ж це ваш онук. Ви повинні мені допомагати.
– Ні, шановна, я тобі не безкоштовна няня. Я сама, без чоловіка, Андрія виховувала. У мене також є якісь справи, хочу після роботи відпочити, а не підгузки міняти.
Свекруха ще довго читала моралі про те, яка я безвідповідальна мама і хочу все скинути на її спину. Потім ще й зателефонувала до Андрія і сказала, що більше ніколи нам не допомагатиме.
Я не розумію, чому свекруха так спонтанно відмовилася від нашої родини. Сама ж була мамою та розуміє, як важко з дитинкою маленькою. Моя мама працює закордоном, не може часто приїздити у гості часто. Добре, що вона передає нам продукти та гроші з Італії.
Мені тільки 20 років, я стараюся бути хорошою мамою. Однак, допомога свекрухи мені дуже потрібна, бо я не встигаю з хатніми справами. Не можу розірватися чи клонувати себе.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!