Цієї неділі на Водохреща ми пішли до свекрів у гості. Я принесла їм пампухів, свяченої водички та ще куті. Свекор розклав стіл у вітальні, я заходжу – а телевізора нема.
– А де воно?…
– Зламалося.
– Та як телевізор міг зламатися? Ми з Олегом його на 8 березня подарували, ще гарантія діє.
– Продала, бо воно так стояло без діла, ми його навіть не вмикали. Ото буде мені ще місце займати і електрику мотати?
За останній рік свекри продали з квартири все добро – мультиварку, хлібопічку, навіть старовинний годинник, який свекрусі ще покійна мати залишила. І вже черга до телевізора дійшла. А це, на секундочку, був наш подарунок Ользі Степанівні на 8 березня.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Одягаються свекри також дуже скромно. Часто ходять у секонд-хенд на районі, все беруть в останній день завозу, бо тоді ціна за кілограм найменша. В магазині беруть дешеві макарони, якусь консервацію, в якої вже термін придатності закінчується. Можуть днями їсти пісну картоплю чи гречку без м’яса. Борщ так само варять, додають побільше капусти та квасолі, аби смак був насичений.
Мені спершу було щиро шкода свекрів. Я думала, що у них якісь проблеми на роботі, зарплату затримують чи якісь броги мають. Тому приносила їм продукти після роботи, оплачували з Олегом комуналку, у листопаді купили їм на зиму теплі курточки та взуття, щоб не замерзли.
Остап Михайлович працює охоронцем на заводі, переважно йде на нічні зміни. А свекруха, Ольга Степанівна, нянечка в садочку, то спальний район міста. Час від часу вона ще прибирає там.
Але потім виявилося, що свекри так економлять, бо хочуть купити квартиру доньці Катерині на 3 кімнати. Ще й район дорогий вибрали, Молдаванка! Зовиця ще влітку розлучилася з чоловіком, він її та дітей прогнав геть з квартири. І мама, і тато та мій Олег просили Катю повернутися додому. Ну бо що їй робити в тій Одесі? Роботи нормальної не має, живе у якоїсь родички на квартирі, ще й постійні обстріли щоночі.
– Мамо, от я переїду назад в нашу діру і що буде?
– Ти хоча б матимеш дах над головою. І ми з батьком тобі допоможемо!
– Ага, я стільки років прожила в Одесі я зараз знову треба повертатися? Діти тут вже у школу ходять.
Ну і свекри не вигадали нічого кращого, ніж купити Катерині квартиру в Одесі. Тому почали на всьому так економити. У вересні потайки продали дачу (хоча мали порівну поділити між Катериною та Олегом), поставили у банк на зберігання. Живуть від копійки до копійки, так постійно економлять навіть на продуктах.
Мій чоловік взагалі був шокований вчинком батьків. Просто замість того, аби Катя переїхала додому, батьки змушені так відкладати їй на житло. В Одесі! Там нерухомість коштує набагато більше, ніж у нашому малесенькому містечку.
І коли ми брали квартиру в іпотеку, то свекруха лиш розвела руками та сказала “ну, якось самі впораєтеся”. Добре, що моя мама-заробітчанка дала половину суми та допомогла зробити ремонт.
Пальто у свекрухи геть зносилося, вже на ліктях тканина затерта та зашита. Свекор одягає дві пари шкарпеток, аби в ноги не замерзнути. І вибачте за такі деталі, але навіть ліфчики свекруха купує на секонді. Я не витримала і сама дала їй тисячку на те, аби купила нормальну спідню білизну. Але хто зна, чи свекруха їх дійсно на одяг витратила?
Мені навіть якось щиро шкода свекрів. Їм би відкладати на спокійну старість, а не для доньки на чергову забаганку. Олег так образився на батьків, ми тоді пішли додому та навіть не попрощалися.
Чесно, дуже образливо та неприємно з такої поведінки зовиці та свекрів. Ну Катя вже доросла жінка, а мама з татом досі їй одне місце підтирають. Навіть сосиски не можуть собі купити, бо треба на житло відкладати. Хіба це справедливо? От як мені врозуміти свекрів?
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!