Моя свекруха так любить тріпати язиком. От я ніколи не вірила у її порожні обіцянки. Не раз вона могла щось сказати. Ну, наприклад, що поняньчиться з онучкою Євою, коли мені треба по справах поїхати. А потім, в останній момент у неї раптово змінювалися плани.
За 20 років я до цього звикла, повірте. Спершу ображалася, сварилася з чоловіком. Але хіба ти перевиховаєш стару людину? Хай собі говорить все, що хоче, мені то попри мешти.
Однак, я щиро вірила, що пані Стефа хоча б до Єви буде нормально ставитися. Адже вона єдина онучка в нашій родині, біля неї всі бігали, залюблювали.
І коли Єві виповнилося вже десь 16, то бабуся постійно повторювала “Я тобі подарую свою квартиру, будеш тут хазяйнувати”. От чомусь саме тоді я повірила свекрусі. Ну бо, наприклад, цю квартиру моя покійна бабця передала, Царство Небесне. Це нормально, коли старші родичі думають про майбутнє дітей чи онуків.
Ми без проблем могли б забрати пані Стефу потім до нас. Ну бо куди вона ще дінеться? Тим паче, роки даються в знаки. Я сама за освітою медик та в разі чого – допоможу свекрусі.
3 вересня Єві виповнилося 18. Але свекруха мало того, що не приїхала у гості. Гірше, я дізналася, що вона взагалі вирішила продати свою квартиру та переїхати до якогось Степана.
Ще в серпні пані Стефа познайомилася зі Степаном на базарі. Ну і закохалася у нього по самі вуха. Він не місцевий, живе у Підгайчиках. І сам пропонував свекрусі переїхати до нього. От людина все життя провела у Львові, це велике місто. Пані Стефа навіть на дачі ніколи не працювала, не вміє сапку тримати. Ну яке село, ще й у 65?
Але вона зібрала всі речі, квартиру за тиждень продала і переїхала до Степана. Я до останнього не могла повірити, що свекруха таке на старості років вчудила. Нас просто поставила перед фактом і все.
Я досить довго ображалася. Ну як так можна? Ми що, чужі люди? І яке кохання? Та просто дурдом, чесно.
Декілька днів тому ми поїхали до Степана у гості. Свекруха подзвонила, просила заїхати, познайомитися з її новим чоловіком. Я переступила через образи, купила тортик. шампанське.
Знаєте, у тому селі яма на ямі, якась діра. Наче сам Бог забув про те місце. Біля хати Степана стояли будматеріали, мішки з цементом, бетономішалка та нова бруківка.
– Ми ремонт затіяли у нашому гніздечку, – тішиться свекруха.
– А, ясно. А де гроші взяли?
– Як де? З квартири.
Але, щоб ви розуміли, вони не розписані офіційно, пані Стефа у тій хаті ніхто. Раптом, щось трапиться з паном Степаном? Ну його діти одразу свекруху зі всіма манатками виженуть геть.
Чесно, мені було вкрай неприємно сидіти зі свекрухою. Вона себе так легковажно та дурно поводила. Наче взагалі розум втратила.
– Але ви всі гроші витратили?
– Ні, поки он бруківку купили. А що таке?
– Так ви ж обіцяли Єві нашій на 18-річчя подарувати квартиру. А так хоча б віддайте половину грошей.
– Ні! Я їй нічого не обіцяла!
– Ну, ви навіть онучку зі святом не привітали. Так що майте совість…
– Мало чого я могла наговорити. То було давно. Зараз ці гроші я вкладаю у хату.
Ми дуже посварилися. Я навіть не попрощалася з родичами. Думала, що хоча б чоловік підтримає мене. Однак, Володя почав захищати маму:
– Ти що за цирк влаштувала?
– Слухай, твою маму треба показати лікареві. Бо в неї вже диско старечий маразм почався. Вона Єві обіцяла..
– Ну і що, що обіцяла? Яка тобі різниця?
– Тоді коли твою мамцю виженуть під три чорти, то нехай навіть не сміє до мене приховати. Моя покійна бабуся вчинила як нормальна людина, віддала мені квартиру. А твоя мама хай в тому селі потім жебрає!
Скажіть, будь ласка, що мені робити далі? Я не хочу ні бачитися, ні спілкуватися з пані Стефою. Таке дурне і старе, ну просто дратує. І дуже образливо, що Володя став на сторону мами. Може, його також відправити в те село?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!