Зараз у нас з чоловіком є певні проблеми з грішми. Ще з початку війни мене звільнили з роботи, а Дмитра скоротили. Тому довелося шукати якісь підробітки. І з головного бухгалтера я перетворилася на звичайного касира в Рукавичці. Дмитро працює вантажником на складі, а вночі ремонтує машини в СТО.
І ми вирішили попросити “в борг” у свекрухи, Ольги Миронівни. Тим паче, що вона колись сама обіцяла, що дасть гроші.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Адже зовиці, Марії, свекруха колись заплатила за весілля у шикарному ресторані, купила молодятам квартиру в новобудові та зробила ремонт. Ну і потім ще порадувала машину на честь народження першого онука в родині.
Ми з чоловіком якось самі шкандибали по життю. Добре, що моя бабуся віддала нам свою однушку, а сама переїхала до села. З ремонтом допомогли мої батьки. Щось купили нове в магазині, щось взяли вживане в Інтернеті чи сусіди віддали.
Навіть після народження нашої доньки свекруха взагалі не змінилася. Вона тоді працювала закордоном (ну а звідки взялися гроші на забаганки Марії?) та всі гостинці передавала тільки доньці. Нам хіба діставалися ті продукти, які Марія не хотіла забирати. Пляшечка олії, баночка шпротів чи якісь крупи. Хіба на Новий Рік та Різдво свекруха могла розщедритися та привести якісь нормальні подарунки для нашої Вірочки.
Знаєте, ми б самі могли обійтися без допомоги свекрухи. Однак, ситуація дуже критична. Наша Віра навчається на 3 курсі медичного університету. А ви самі знаєте, як там дорого і один семестр коштує ого-го стільки!
Всі гроші з заначки ми вже витратили на оплату. Але після зимової сесії треба платити за наступний семестр. Я і так відкладала стільки, скільки могла. Однак, нам не вистачає все одно, майже 20 тисяч гривень. Спершу думали про кредит, але відсотки щодня росли, як гриби після дощу.
Тоді якраз і згадала про обіцянку свекрухи. Тим паче, вона повернулася з Португалії в Україну на свята. Взяла відпустку аж на місяць. Але спершу з нею вирішив поговорити чоловік, він знав підхід до мами:
– Ти колись обіцяла, що допоможеш. Нам зараз кров з носа, як потрібні гроші.
– Я не маю. Ти ж в курсі, що Марії син жениться? Його наречена вже вагітна, треба швидко робити весілля, поки живота не видно.
– Постривайте. Михайло може обійтися без розкішного святкування. Тим паче, зараз війна. Хто робить танці на кістках?
– Ні, я для першого онука хочу зробити гарне свято.
– Тобі вже так горить? Твоя онучка може без освіти залишитися.
– Нащо їй та освіта? Їй треба інше ВНЗ – вийти вдало заміж, факультет сімейної справи. В тому медичному дитина тільки час дарма витрачає.
Я не очікувала, що свекруха виявиться такою черствою людиною. Позичити гроші на навчання онучки вона не може. Але зате готова для старшого онука зробити гарне весілля. Ще й у такий важкий час, війна на дворі. Кому взагалі те весілля потрібне?
Не знаю, де і як взяти гроші донечці на навчання. Адже вона мріяла стати лікарем. Правда, в медичний важко вступити на державну форму, їй не вистачило декількох балів.
Головне, що свекруха так стелила, що допоможе нам. Але самі бачите, що для родини Марії вона на все була готова. Навіть он на заробітки подалася.
А ми що? Маємо жити, як ті бідні родичі та милостиню просити?
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!