Свекруха попросила зібрати полуницю. Після роботи вона покликала мене на серйозну розмову. Такого я не чекала…

Стосунки зі свекрухою — це для мене важка тема. Зі своїм першим чоловіком я розлучилась саме через його маму. Вона постійно синочку крапала на мізки, що я погана, недостатньо гарна й розумна. 

Я сподівалась, що коли народжу дитину — вона заспокоїться, та цього не сталося. Врешті він послухав неньку і знайшов собі іншу. А мене залишив з двомісячною донькою. Скажу чесно, тоді я була впевнена, що вже ніколи не зможу довіряти чоловікам. І 15 років я не мала ні з ким серйозних стосунків. 

Подруги часто вмовляли мене.

 – Ліда, ти молода і гарна. Донька в тебе вже доросла, скоро поїде, а ти сама залишишся. Сходи на побачення! 

– Дивитись не можу на чоловіків.

 – Та не всі вони такі, повір!

 – Усі, абсолютно усі!

Моє життя змінив один єдиний випадок. Якось я не могла відчинити двері до своєї квартири. Як не крутила той ключ — нічого не виходило. Раптом почула голос:

 – Вам допомогти?

 Позаду на сходах стояв чоловік, на вигляд йому було років 40, досить симпатичний. 

– А ви вмієте?

 – Дайте гляну, може, й вдасться.

Не знаю, як в нього це вийшло, але двері він відчинив.

Пошепки

– Ви тут проживаєте? Щось вас не пам’ятаю. 

 – Ми з донькою місяць тому переїхали. Тож ми сусіди.

На вечір я вирішила спекти яблучний пиріг і віднести в знак подяки. Чоловіка звали Сергій, виявився досить приємним. Ми розговорилися. Він розповів, що живе з донькою, дружина померла три роки тому. Вона довго хворіла, і тоді їм довелося продати квартиру, аби оплатити лікування. Та це не допомогло.

Після смерті дружини, Сергій на два роки поїхав на заробітки, аби знову придбати житло. Донька жила з його мамою. І ось лишень тепер задум вдалося втілити.

Дівчинка була всього на два роки молодша за мою. Ми їх познайомили. Дівчата почали дружити. Ми також досить часто спілкувалися. А згодом почали зустрічатися. Врешті я все ж наважилась на стосунки.

Сергій з донькою переїхав до мене. Його квартиру ми здали в оренду. Минуло пів року, і ми розписалися, просто й тихо, без весілля. З батьками Сергія я познайомилась відразу. Вони мені сподобалися. Та до свекрухи я ставилась з осторогою, самі розумієте, вже маю досвід. Нещодавно вона мені зателефонувала:

 – Лідо, приїдьте в суботу, допоможіть мені зібрати полуницю. В мене досить велика ділянка, роками продавала на ринку, а зараз так спина болить, словами не передати.

 – Добре, звичайно.

На вихідних ми усі разом поїхали в село. З дівчатами ми зібрали усю полуницю за пів дня. А потім я заходилася допомагати свекрусі готувати борщ на обід. Вона дуже зраділа. Та я помітила, що все в хаті ця старенька жінка робить сама. А свекор лишень лежить на дивані й командує. Мені це не сподобалось, та влазити я не стала. Та раптом мама Сергія мене покликала:

 – Ходи до мене надвір, хочу з тобою поговорити. Ти бачиш, життя в мене важке. У старого характер зовсім прикрий, все життя я його терплю. А все тому, що коли це дозволила. Так от — мій Сергійко дуже схожий на батька. Я його люблю, та це мені не подобається. Його перша дружина, так само як я, всіляко догоджала йому, все робила самотужки. Раджу тобі — не повторюй наших помилок. Відразу дай зрозуміти, що не будеш йому прислугою.

 – Я намагатимусь.

 – І пам’ятай — я завжди буду на твоєму боці! Підтримаю і допоможу.

Ці слова запали мені в серце. Коли ми повернулися додому я відразу сказала Сергію, що хочу, аби ми розподілили домашні обов’язки, адже я працюю, часу бракує. Йому це не сподобалось, та сперечатися не став. А наступного ж дня зранку почав пилососити. Побачимо, що з цього вийде. Як гадаєте, це правильний підхід?

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

IrynaS
Adblock
detector