Так сталося, що у мене зі свекрухою не дуже добрі стосунки. Але от бабуся мого Володі, Раїса Тимофіївна тепло ставиться до мене, називає лагідно Ірунцею або Ірусиком.
Після весілля (ще у 2020 році) бабуся Рая хотіла віддати нам свою однушку. Сама вона мешкала у Чишках, а ту квартиру здавала. То гарний, тихий район, хоча квартира маленька та без ремонту, однак, затишна.
Але потім про це пронюхала моя свекруха, Ольга Дмитрівна. І вона з Олегом Петровичем (мій свекор) швидко змінили там замки, виселили орендарів, зробили ремонт і подарували житло молодшій доньці Софії.
– А чого це Володьці квартира має бути? Он моя Софія скоро має народити, де їй жити з дитиною і чоловіком? У нас місця мало!
Бабуся старалася поговорити з Ольгою Дмитрівною, що те житло мало піти як по старшинству. Але пані Ольга обізвала її “маразматичкою”, “старою каргою” та взагалі пригрозила, що віддасть бабцю в божевільню.
Хоча ця прикра ситуація в родині трапилася ще років 4 тому, але моя свекруха з бабусею взагалі не розмовляють. Навіть пані Ольга принципово не йде у гості до родичів, якщо там буде бабуся Рая. Та і Софія не мала ніякого бажання з нею бачитися, навіть на хрестини сина не запросила бабцю.
На щастя, у бабці Раї була невеличка дача. Одна кімнатка на спальню, кухонька та дворик. Вона жила у Чишках, то не так далеко від Львова. Тому ми часто заїжджали до бабусі в гості, а коли я народила сина Олексія, то бабуся сама ледь не щодня на маршрутці приїздила.
Цього літа ми вирішили зробити бабусі на дачі гарний ремонт. По-перше, добудували другий поверх на спальню, купили нову сантехніку до кухні та ванної кімнати. Навіть генератор взяли, бо не знати, яка цього року буде ситуація зі світлом. Чого бабуся буде мерзнути в темноті?
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Поки був ремонт, бабця жила з нами у місті. Допомагала мені з Олексієм дуже, я от не уявляю, що би робила без бабці, чесно. Звісно, ми могли використати наші заощадження на відпочинок чи на той самий ремонт у квартиру. Однак, краще бабусі допомогти.
І на початку жовтня закінчили ремонт. Робили без поспіху, поки ще була гарна погода і тепло. Тільки тиждень тому нарешті завезли нові меблі.
Правда, бабуся так прив’язалася до правнука, що все одно не переставала приїздити до Львова. У п’ятницю як приїхала – так до неділі залишилася. Ввечері ми вирішили її привезти на дачу, аби не їхала у забитій маршрутці, бо людей багато в той день.
Тільки ми під’їхали під паркан – бачу знайому машину свекрів. Видно, поки бабусі не було на дачі, то вони вирішили погосподарювати. Шашлик розклали, винесли чисті крісла на двір. Діти бігали по грядках та квітах.
– Що тут коїться? Ви взагалі совість маєте? – кричу до зовиці та свекрухи.
– А що тут такого? Ми що, не маємо права відпочити тут? Он шашлики зробили. Баби і так нема в хаті.
– На квартирі відпочивайте. Ви не маєте права…
– Ой, ти ще будеш мені за права говорити? Це будиночок моєї рідної баби і я можу сюди приїздити, коли захочу.
Тоді з машини фурією вибігла бабуся Рая, забігла до хати та винесла папери:
– Бодай тебе чорти вхопили! Ану читай, я дачу цю давним-давно на Володьку та Ірину переписала
– Як так?
– А так! Однушку захапала, яку ще мої батьки від заводу получили. То що хоч? Роби з тої квартири бордель, а мені до одного місця. Тільки от даю тобі 5 хвилин, аби ви всі свої манатки зібрали та звалили до бісової матері.
Свекри та зовиця з чоловіком поїхали геть. Однак, все одно зараз намагаються у нас відібрати і дачу. Навіть позов до суду подали, мовляв, будемо вже так через адвокатів питання вирішувати.
Мене дивує ступень нахабства родичів. От їм не шкода ні бабусю, ні нас? Ділити майно ще живої родички… То вони взагалі Бога в серці не мають.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!