Свекруха привезла своїй доньці пачку з 10 тисяч євро. А от нашим дітям навіть пачку цукерок та іграшки принципово не дарує. Не розумію, чому вона робить таку різницю між нами

Моя свекруха заробітчанка, вже років 10 точно працює в Італії. Загалом, Мирослава Анатоліївна дуже хороша та приємна жіночка, ми з нею у добрих стосунках. 

Ми бачилися на свята, тоді пані Мирослава мала пермессо (типу відпустка в Італії). Однак, є у пані Мирославі одна проблема – те, як вона розподіляє гроші. 

Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi

Ми у свекрухи ніколи фінансової допомоги. Я мала власне житло, чоловік після весілля зробив там гарний ремонт. На зарплату не жаліємося, на все вистачає. Дітки наші ситі, одягнені, навчаються у приватному ліцеї. До війни ми багато подорожували, були в Єгипті на морі та в Болгарії. 

І от мої батьки (хоча і не багаті), але завжди привозять онукам якісь гостинці, солодощі, розмальовки, книжечки. На літо взагалі забирають дітей та я їх 3 місяці не бачу. Ну от так їх залюблюють, що, здається, мене у дитинстві так менше няньчили. 

Але свекруха… Ну от вона наче від нашої родини геть відірвана, чесно. Вона і так рідко бачиться з онуками, а коли приїздить в Україну – то ні слуху, ні духу. Її не цікавлять онуки, їх навчання. Весь час пані Мирослава або сидить в дома, або ж ходить до родичів у гості. 

Збоку так виглядає, наче от ми її змушуємо спілкуватися з дітками. Ну але ж вона бабуся, це її рідні онуки! 

Спершу мені було дійсно дуже і дуже образливо за це. Діти ж ні в чому не винні, ми ніколи не сварилися, нормально спілкувалися. 

Пошепки

І от останньою каплею стала недавня ситуація. Свекруха приїздила ще 23 грудня, однак, знову повернулася в Україну 4 дні тому. Ще й так багато сумок з одягом, іграшками та продуктами купила. Я вже думаю “Алилуя, Боже, та невже бабуся згадала про своїх онуків?”. 

Але, на жаль, щастя не сталося. Молодша сестра мого чоловіка, Ангеліна, восени вийшла заміж. І пані Мирослава оплатила молодятам то свято. А це був один з найдорожчих ресторанів нашого міста, якесь шоу на замовлення, лімузин. Там одна сукня тільки 3 тисячі доларів коштувала, її шили в модного дизайнера. 

А зараз свекруха приїхала, бо треба Ангеліні зробити ремонт. І це не та стара квартира пані Мирослави, а трьошка в новобудові! Ні я, ні чоловік не знали про такий подарунок від пані Мирослави. Вона те житло купила ще до весілля і от нарешті закінчили будову, зараз починають робити ремонт. 

Ну і свекруха привезла їй гроші на майстрів, навіть техніку якусь притарабанила з Італії. Ну і речі для майбутньої онучки, бо Ангеліна при надії. 

Я взагалі от втратила дар мови, коли зайшла в ту квартиру. Свекруха охала і ахала від задоволення, ходила за Ангеліною хвостиком та щебетала. 

Ми з чоловіком розвернулися та пішли геть, навіть не попрощалися. Свекруха згадала про нас тільки через 2 години. І то, зателефонувала, аби ми їх забрали з квартири та відвезли додому. Тоді Михайло почав так лаятися, я аж вуха затулила.

Не розумію, чому свекруха робить таку велику різницю між сином та донькою. Дітей треба любити однаково, і онуків також! Бо то виходить, що Міші дірку від бублика, а доньці Ангеліні – все та побільше? 

Мені за діток прикро. Ну вони ж хочуть бачитися з бабусею, якось гратися з нею та гуляти. Бо і так не бачаться через ці заробітки. Серце болить за моїх дітей, чесно…

Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Daryna
Adblock
detector