Свекруха приїхала з заробітків та почала робити ремонт у хаті. Витратила майже 5 тисяч доларів, а цетільки початок. Зате піти з онукамив кіно не може – гроші їм на витки та солодощі жаліє!

Я свого Михайла люблю та ціную. Однак, за другий вже не раз думала про розлучення. Що ж мене так наштовхнуло на такий рішучий крок? А все просто – свекруха, яка приперлася з Італії.

Ольга Миронівна заробітчанка, вже років з 20 точно працює закордоном. Але вона не з тої когорти жіночок, які заробляють гроші заради родини. Мій Михайло сам закінчив школу, вступив до університету на стипендію. Єдине, що він точно пам’ятає з такої юності – мама зробила ремонт в літніх кухні для баби і все. Куди вона інші гроші з тої італійської зарплати вкладала – хіба Бог знає.

Думала, що може вона синові на весілля чи квартиру гроші складає. Але єдине, чим нам допомогла пані Ольга – привезла вина та сири. Ну і заплатила за гостей з їх сторони в ресторані. Я б так не рахувалася, але мої батьки для нас багато чого зробили. Хоча мама звичайна вчителька, а батько інженер на заводі. Вони таких грошей, як пані Ольга, не заробляють, але для мене ні копійки не пожаліли. 

Моя бабуся взагалі віддала нам свою двушку та переїхала в село. Ми тільки зробили ремонт так купили нові меблі.

Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi

Зараз у мене є 2 сини – старшому Максиму 8, а молодшому Матвію 5. Для нас 4 трохи тісно, але вже гріх жалітися, квартиру нам просто так віддали. Тим паче, поруч і школа і садочок. 

Так от, десь на другу святу вечерю до нас приїхала свекруха. Я не очікувала від неї дорогих подарунків. Бо максимум, що вона завжди давала онукам – то 10 чи 50 євро (від настрою) та пачка шоколадки. А тут вже притягла декілька коробок з пакунками:

– Ого, то що таке? Ви десь банк пограбували і так гроші ховаєте?

– Ні, я ремонт у хаті робитиму. Поки хай ці нові люстри та посуд у вас постоїть. 

Я аж трохи так розсердилася. Бо вона без дозволу припхалася в мою квартиру та просто поставила перед фактом, що тут житиме. Ще й влаштувала склад, возить старе та забирає нове. 

Свекруха хоче до Великодня добудувати другий поверх до хати, хоча вона пуста стоїть, там і так ніхто не живе. Ну і ще дизайнерський ремонт – дорога плитка у ванну, підлога з підігрівом, штучний камін, диван зі спеціальною спинкою та ортопедичними матрацами. 

Від нашого міста до села ходить пряма маршрутка, буквально 30 хвилин їхати. Але свекруха постійно вимагала, аби ми її, пані велику, возили на машині. У багажнику постійно якісь мішки з цементом, будматеріали, інструменти. 

Я працюю дистанційно з дому, інколи їжджу в офіс, аби передати звітність. Однак, для свекрухи моєї “роботи” не існує. От сидиш вдома – то значіть не працюєш. І постійно тягала мене по всіх магазинах. аби я їй допомогла обирати шпалери, фарбу. Просто годинами ходили туди-сюди між стелажами. Відповідно, мені вже не раз “прилітала” догана від директора за прогули і доводилося вночі відпрацьовувати пропуски. 

Пані Ольга могла з ранку до вечора бути на будові, потім приїздила голодна і нарікала, яка я погана господиня:

– Ну ти не могла приготувати якогось борщу чи голубців накрутити? 

– Я працювала…

– Ото клацати нігтями по клавіатурі – то хіба робота? Господи, люди на заводи йдуть працювати! Чи в магазини!

Свекруха взагалі мені не хотіла допомагати, постійно крутилася з тим ремонтом. Ні посуд помити, ні одяг у прання завантажити чи постіль скласти. 

Пошепки

У суботу хлопці захотіли піти в кіно на мультфільм, а я була дуже зайнята. І вона ледь впросили бабусю піти за компанію. На мій подив, пані Ольга погодилася, швидко зібралася та пішла з ними в кіно.

Однак, через 30 хвилин діти повернулися додому:

– Так швидко фільм закінчився? Чи почалася тривога?

– Ні, бабуся сказала, що квитки дуже дорогі і ми просто погуляли на вулиці. 

– Що?

– А ти мені грошей не дала. Я порахувала, що на ці 600 гривень куплю пару рулонів шпалер собі у спальню! І то тільки за квитки, а їм ще треба закуски якісь купити. Я тобі що, мільйонерка?

Мене така скупа поведінка свекрухи дуже образила. Вона пожаліла тисячу гривень на онуків! Діти і так бабусю не часто бачать, мало уваги та любові від неї отримують. От була нагода з ними весело та гарно провести час. Але пані Ольга знову все перевела на гроші. 

Я вже не витримала та сказала про це чоловікові. Однак, він почав захищати маму:

– Ну ти ж знаєш, як їй дорого все обходиться. Не могла сама дати їй тисячу гривень?

– Ти смієшся з мене чи що? Нащо людині робити ремонт, якщо вона в ту хату тільки двічі на рік приїздить? 

– Раз мама вирішила – то так треба.

– Вона навіть онукам нічого нормального на подарунки не привезла.

– Бо мама економить на ремонт. 

Михайло тепер взагалі не хоче зі мною говорити про поведінку своєї мами. Йому це в норму, а мене дуже дратує. Пані Ольга вже заставила наш поверх старими меблями, сусіди зі мною сварилися та робили зауваження. 

У мене вже геть нема терпіння жити з такою “сусідкою”. Хочу просто винести всі її речі та змінити замки на дверях. Нехай мастить голову з тим ремонтом, як хоче. 

Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Daryna
Adblock
detector