Свекруха та її родичі вирішили висловити свою думку щодо нашої майбутньої дитини. Не такої реакції я чекала від них.
Наш первісток – син Тимофій – дитина з особливостями. Коли ми про це дізналися, то руки не склали, а боролись за повноцінне життя для нього. Ходили на різні заняття, школи розвитку, в басейн. Розвивали свою дитину, а не кинули.
Зараз він ходить у звичайну школу з іншими дітьми. Не скажу, що відмінник, але ж всі відмінниками не будуть. Йому важче засвоїти матеріал, але він старається та все виконує.
На Трійцю ми їздили до свекрів та моїх батьків, вони живуть в одному селі. Ми, як одружились спершу переїхали в орендовану квартиру, а тоді і свою купили у Івано-Франківську.
Тоді ж вирішили повідомити радісну новину – ми чекаємо другу дитину.
Коли про це дізналась свекруха та її рідня, то у них просто на обличчі було написано, що ми ненормальні. Мені в очі вони сказали майже те ж саме.
– Ви чим думаєте взагалі? А якщо ця дитина теж буде така, як і Тимофій? – казала чоловікова тітка.
– Ви хочете наплодити виродків? – крикнув дядько Сашка.
– Це верх безвідповідальності – додав ще хтось.
Найобразливіше було те, що свекруха підтакувала всім.
Ми довго не затримались у неї в гостях, а поїхали до моїх батьків. Я все розповіла мамі і вона довго мене заспокоювала після почутого. Навіть вночі, я не могла спати, а згадувала їх слова.
Хіба можна таке говорити, коли не знаєш всієї ситуації? Тим більше, коли в жінки уже чималий живіт і твої слова лише ранять?
Ми й самі хвилювались з цього приводу, але поздавали всі аналізи та пройшли дослідження, які показали, що в нас здорова дівчинка.
Пояснювати всім та виправдовуватись ми не стали.
В серпні мені народжувати. Хочу побачити реакцію свекрухи на здорову дитину та чи вибачиться вона за свій вчинок?
Я ж чекаю з нетерпінням зустрічі зі своєю донею та активно готуюсь до пологів.
Що б ви робили, якби родичі влаштували вам так й прийом?