Я не знаю, куди мені дітися від такого позору. Батьки зі мною взагалі не хочуть розмовляти, а вчителі косо дивляться.
Знаєте, через що це все трапилося? Через свекруху та її букет.
Отож, тоді було 1 вересня. Наша донечка Златка йшла у 1 клас. Я зробила їй гарну зачіску, за літо вишила вишиванку, купила спідничку та бантики. Домовилися з батьками, що кожен учень подарує класному керівникові вазонки або ж букет квітів.
Моя свекруха живе якраз біля школи, там є декілька фургончиків з квітами. Тому ще 31 серпня я їй зателефонувала:
– Будь ласка, купіть гарні квіти Златці на 1 вересня. Або ж букет з троянд чи еустоми. Я вам зараз на карточку скину гроші.
– Добре-добре, я постараюся.
Я і сама не мала багато часу, бо затрималася до 8 години на роботі, у квіткових вже не було нормальних букетів.
І от ми приїхали зранку до школи, чекаємо на свекруху. А пані Ольги нема! Вже деякі дітки почали розказувати віршики, співали пісеньки.
Тільки під кінець свята свекруха прибігла. Тримала в руках пишний букет червоних троянд.
– Нарешті. Де ви були?
– Ой, я затрималася, мала справи. От квіти, тримайте.
Златка віддала класній керівничці букет, ми після свята пішли у кафе. Все було чудово.
Але того ж вечора мені у вайбер почали написувати батьки однокласників Златки. Обзивали, лаяли, там такі матюки були, що соромно повторяти.
Знаєте, у мене аж руки затрусилися, коли я тримала телефон. Потім класна керівничка надіслала фото нашого букета. Троянди були обмотані внизу похоронною стрічкою. І там писало “Спасибі нашому воїну за службу”.
Як виявилося, ці квіти були з могили якогось бійця. Я її взагалі не помітила, вона десь була захована всередині.
Одразу зателефонувала свекрусі:
– Де ви це букет взяли?
– Наталко, я геть забула тоді. І в магазині не було вазонків. То я побігла на цвинтар вночі і взяла перший букет, який побачила.
– Ви вкрали букет з могили та принесли його онуці на 1 вересня?
От я це пишу і досі не вірю. Ну моя свекруха доросла, адекватна людина. А такий гидкий вчинок зробила… І про це тепер знають всі батьки та вчителі. Ось таку ми репутацію заробили у школі.
Мені тепер соромно навіть по доньку в клас заходити, я її чекаю на дворі. Свекруха вибачається. Але яка користь з її слів?
Я взагалі таке уявити в страшному сні не могла. Аби красти букет з могили, ще й воїна, який помер на війні! То якась має бути вавка в голові чи що? Навіть бачитися з нею не хочу, чесно.
Як Ви можете пояснити такий вчинок свекрухи? Це гріх чи ні?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!