З Миколою я зустрічалася приблизно рік, а потім ми розписалися. Адже у родині скоро мало бути поповнення. У нас не було грошей на розкішний ресторан чи гарну сукню. Ми просто розписалися, запросили тільки найближчих родичів у РАЦСу.
Однак, з’явилася інша проблема – де нам жити? До моїх батьків їхати не варіант, адже у них 2 кімнати, і з ними живе ще бабуся та дідусь. Ми, як третя родина, там би просто не помістилися.
Коля працював водієм у логістичній компанії, але отримував не так багато. Його зарплата залежала від відсотків, але максимум було 15 тисяч. На ці гроші нереально знайти нормальну квартиру для молодої родини.
Тому ми вирішили переїхати до свекрухи, Ганни Василівни. Вона жила з молодшим сином у гарній, чотирикімнатній квартирі. Ще й район дуже затишний, Сахарова. Поруч дитячий майданчик, садочок, школа, аптека. І до роботи Колі не так далеко добиратися, їде пряма маршрутка і трамвай. Тим паче, я б могла гуляти з малюком парку.
Думала, що пані Ганна радісно відреагує на цю новину. Адже, по-перше, я ж її новоспечена невістка. І по-друге, вона, як турботлива бабуся, повинна допомогти молодій родині. Адже я носила під серцем її онука чи внучку,
Але свекруха лиш скривилася, коли ми почали заносити речі у квартиру:
– Я сподіваюся, що ви на місяць, більше не затримаєтеся?
– Не знаю. У Колі зарплата мала, а я в декрет виходжу. Ви ж розумієте, що на 15 тисяч нереально утрьох жити?
– Засоби контрацепції дешевше коштують. Могли б купити, не дитину робити.
Це було наче плювок в обличчя. Ну як доросла та нормальна людина дозволить собі таку хамську поведінку?
Всі 9 місяців відчувала від свекрухи пасивну агресію. Вона навіть не віталася зі мною зранку. А коли я брала її речі на кухні без дозволу – то аж поглядом спалювала. Тому я старалася не виходити з кімнати, сиділа на дивані, дивилася якісь фільми чи серіали. Тільки коли Коля приходив з роботи, я готувала йому вечерю. Однак, пані Ганна почала потім ділити наші продукти окремо. І поки вона могла їсти авокадо, манго чи мідії, ми давилися пісною гречкою.
А коли народилася донька Марта, то наші стосунки взагалі пішла на спад. Пані Ганна дорікала, що я не можу заспокоїти дитину, що вона постійно плаче. А я ж нещодавно народила, сама ще нічого не розуміла.
Останньою краплею стали підгузки. Я купувала дешеві, на що грошей вистачало. Однак, дитина у них пріла, були почервоніння. А ще вони смерділи та погано трималися на тілі. І раз я забула викинути сміття, вдома ще й душно стало. Ну і підгузки дали свій аромат на всі кімнати.
– Господи, це що так смердить?
– Той, я забула, вибачте.
– Мало того, що ти в чужій квартирі живеш. То ще й за порядком слідкувати не хочеш?
Вона сама викинула сміття, потім купила підгузки та гонорово кинула мені на стіл.
Я вже не витримую жити в такому дурдомі. Свекруха не приймає ні мене, ні онучку. От невже це все через квартиру? Ну ми не чужі люди, повинні один одному допомагати. А от як вона постаріє, то хто за нею доглядатиме?
Всі подруги кажуть, аби ми переїздили геть. Однак, Коля не може знайти роботу з більшою зарплатнею. Тому і доводиться терпіти крізь сльози таке зневажливе ставлення.
Хто на Вашу думку, не правий у цій ситуації – молода невістка чи свекруха?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!