Я ненавиджу, коли родичі лізуть в наше життя. Ще й так кажуть “ну ми хочемо порадити, бо старші, краще знаємо”.
І якраз через такі поради моя родина тримається на волосинці від розлучення. За це я вдячна свекрусі та тітці Олені.
Отож, я вже рік у декреті. Мій чоловік заробляє достатньо, аби забезпечити мене та дитину. Тим паче, що Міша займає керівну посаду на фірмі, відповідно, отримує чималу зарплату.
І за рік я вже звикла до декрету та хатніх справ. Можу щось смачненьке приготувати, поприбирати вдома, з дитиною вийти на прогулянку. У нас, до речі, приватний будинок і біля нього завжди знайдеться робота. Якісь квіти посадити, грядки прополоти, купити деревця для краси.
Міша завжди казав, що він головний “мисливець” у нашій родині. Його гроші я не витрачаю на різні дурниці, а з розумом використовую. Тим паче, мені не потрібна дорога косметика чи одяг.
Все було добре, поки до нас не приїхали у гості свекруха зі своєю сестрою Оленою.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Я приготувала смачну вечерю, поприбирала вдома. От все зробила для того, аби зустріти гостей якнайкраще.
Однак, ці вихідні перетворилися на справжнє пекло. Адже Ольга Василівна та тітка Олена постійно пхали носа у нашу родину:
“Як це ти в декреті? Так довго? Та як, коли народила, то потім на завод пішла працювати!”
“У нас навіть такого поняття, як декрет не було. То вигадали жінки, які не хочуть працювати”
“Добре ти влаштувалася, сидиш на шиї в мого сина та тягнеш гроші з нього”
Почалися докори за те, що я така бідна та нещасна, і повинна бути вдячна чоловікові, що мене таку заміж взяв. Дійсно, мені не так пощастило з батьками, як Міші. Моя мама звичайна кухарка, тата не стало від горілки. А Михайло виріс у повній родині з достатком. Тому свекруха, певно, вирішила, що я через гроші полюбила її сина.
Я старалася не звертати уваги на ці образи. Яка їм різниця до нашого життя? Ми родина зі своїми правилами, їх то не стосується.
Але свекрусі вдалося все-таки перетягти Мішу на свою сторону. Після того, як родичі поїхали додому, чоловік одразу почав говорити про роботу:
– Ти вже так довго у декреті сидиш. Краще тобі вже знайти підробіток.
– З якого це дива? А хто з дитиною сидітиме?
– Не знаю. Сусідку попросимо чи няньку найму. В садочок їй ще рано йти.
– Навіщо? Я мама, хочу сидіти з дитиною.
– Ти не з дитиною сидиш, а просто нею прикриваєшся. Зручно влаштувалася, правда? Думаєш, що я так до кінця життя буду працювати, як та конячка, аби ти мої гроші витрачала?
Ось так ми посварилися. Свекруха та тітка добряче промили йому мізки. Щодня дорікає, що я лінива і не хочу старатися заради родини.
Але я не розумію, чому чоловік так різко змінив думку. Він сам чудово розуміє, що нашій дитині тільки рік, я постійно няньчу малюка та доглядаю за будинком, прибираю, готую їсти. Це складно і важко, бо я прокидаюся рано і засинаю пізно.
Чому всі думають, що декрет – це відпустка? Насправді це важка праця. Тепер навіть не знаю, що робити з чоловіком. Може, дійсно варто вийти на роботу, щоб уникнути сварок?
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!