У мого чоловіка є молодша сестра, Аліна. Коли ми одружувалися, то дівчинці було тільки 8 років. Але вона вже тоді показувала свій паскудний характер, а Ольга Петрівна старалася у всьому їй догоджати. Для неї Аліна була центром Всесвіту, інакше не скажу.
Після весілля ми з чоловіком купили велику, трикімнатну квартиру. Звісно, гроші брали в родичів у борг, оформили два кредити, довго віддавали. Хоча у свекрухи був свій бізнес (магазин з косметикою), вона нам дала тільки 2 тисячі доларів. І поки ми з чоловіком їли дешеву мівіну, вона возила Алінку в Болгарію чи Туреччину на відпочинок.
Ми удвох старалися крутитися, як могли. Навіть коли я народила дитину, то центр уваги пані Ольги все одно був на Аліні. Хоча в неї вже з’явилися онуки і вона, як любляча бабуся, мала б приділяти діткам трохи свого часу. Ми живемо в одному місті, а пані Ольга та Аліна приходили в гості раз на місяць, якщо захочуть.
Аліна постійно смикала Романа. То її треба вночі забрати з нічого клубу і чоловік їхав. То Аліна пари прогуляла і треба щось “подарувати” викладачеві, але так, аби мама не дізналася. Певно, хотіла, аби не тільки мама, але й старший брат навколо неї бігали.
У 23 Аліна вискочила заміж за якогось хлопця. Чесно, я не дивувалася. Ну а що з неї ще толкового взяти? Носила хабарі до університету, вчитися не хотіла, про роботу навіть не думає. Все каже, що буде займатися маминим бізнесом потім.
І от місяць тому Аліна народила вже другу дитину. Ми з Романом подарували іграшки, якісь речі (ще залишилися від третього малюка), коляску. Але зовиця з такою огидою на них глянула:
– Дітям треба нове купувати. Я не хочу, аби мої дітки носили недоносоки!
Речі всі були чистенькі, випрасувані, без плям чи дірочок. Я все забрала і відвезла у притулок, де мені довго дякували. Поки Аліна з чоловіком та дітками живуть в пані Ольги. Вона для внуків на все готова. Шафа від нового одягу не закривається, нема місця навіть іграшки складати. А перед пологами Аліни ремонт у своїй квартирі зробила.
Тиждень тому ми приїхали до свекрухи у гості. І за столом Аліна почала нас розпитувати про квартиру:
– А яка там квадратура? А місця багато? А район точно безпечний?
– А ти чому так випитуєш? Хочеш собі там квартиру купити?
– Ні. Романе, ми з мамою вирішили, що вам треба свою трикімнатну розміняти.
– Ось це так заявочка. А з якого дива?
– Ну мені з дітками та чоловіком треба десь жити.
Сказати, що я була в шоці – нічого не сказати. Очікувала поведінка від Аліни. Вона завжди вважає, що їй всі і все винні. Навіть нашу квартиру.
– Сину, то моя ідея. Я ж вам колись позичила 2 тисячі доларів на житло.
– Я тобі хоч зараз можу віддати ті гроші. Але квартиру ми розмінювати не будемо.
– Твоїй сестрі потрібна допомога, як ти цього не бачиш? Невже у тебе серця нема?
– А у вас – розуму. Дякую за гостину, ми наїлися і їдемо додому.
Вчора до мене зателефонувала свекруха та попросила про цю розмову чоловікові не казати:
– Завтра можемо піти до нотаріуса, глянути на квартири. Ну нащо вам велика трикімнатна? І так ваш старший син після школи поїде кудись поступати, кімната звільниться.
– Але чому ви самі не купите їй квартиру?
– Та в мене нема стільки грошей. А ви, як старші люди, повинні їй допомогти.
Я одразу вимкнула телефон та ще заблокувала номер свекрухи. От не розумію одного – що коїться в її сивій голові? Хіба вона не бачить, що Аліна нею маніпулює? Чого ми повинні думати про життя зовиці, коли в неї є чоловік!
Таке враження, наче Аліні досі 8 років та вона нінащо не здатна. Мені шкода її дітей чесно. Бо з такою горе-мамусею ніякого гідного виховання не отримають.
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!