Свекруха засмерділа всю квартиру своїм запахом. Жалію, що забрала її з села. Хочу відвезти стару назад.

У мене зі свекрухою дуже чудові стосунки. Я б сказала, що казкові. Вона мене одразу почала називати донечкою, хоча ми з Андрієм тоді навіть не були розписані. 

А все через покійну доньку Світлану. Андрій розповідав, що сестра давно загинула в ставку і мама не могла спокійно жити. Постійно плакала, йшла спати на її могилку. Тому вона до мене так добре ставиться, бо досі не може забути про Світланку. Ще вона якось сказала, що у мене така ж посмішка та щирі очі. 

Раз на тиждень Галина Василівна передавала нам продукти з села:

– Донечко, я на автобус сумку передала. Але воно важке, хай хтось на машині тебе забере. Там і помідорчики, і полуничка. Ще пляцків напекла для онуків!

Діти дуже любили гостювати у бабусі. Одразу, як тільки продзвенів останній дзвоник – збирали речі та їхали на вокзал. Навіщо їм ті табори, моря, якщо у селі вони мали багато друзів? Там і річка поруч, великий сад, де халабуду збудували. Товаришували з сусідськими хлопаками, їздили на велосипедах собі в ліс чи на озеро. І самі не хотіли їхати додому аж до початку вересня, коли вже треба у школу йти. 

Я прекрасно розуміла, що рано чи пізно доведеться доглядати за свекрухою. Адже їй ставало погано, серце боліло, руки тремтіли. Раптом їй стане так погано, а швидку нікому викликати? 

І у березні ми забрали її до міста. Старший син вже давно жив окремо з жінкою, а молодший ще тільки в 10 класі. Свекруха спершу неохоче їхала, просила її хоча б на вихідні до села відвозити. Однак, потім прижилася.

І от чесно, я тепер розумію, чому діти не хочуть жити зі старими родичами. З малими дітками було і те легше, ніж зі свекрухою. 

Пані Галина нам заважає. Раніше син приводив після школи своїх однокласників, вони разом робили домашнє задання. А тепер через бабусю ніхто до нього не приходить навмисне.

– А чому Олексій та Сашко не ходять? Я думала, ви сьогодні будете до контрольної готуватися.

– Я не хочу їх сюди кликати.

– Чому? 

– Бо вони сказали, що у нас воняє.

– Чим? У холодильнику щось зіпсувалося?

– Ні. Через бабу воняє. 

Пошепки

Спершу мене ці слова шокували та я навіть висварила сина. Ну навіщо так стареньку бабусю ображати? 

Однак, потім почала принюхуватися. Дійсно, вдома стояв такий неприємний запах. Не помічала цього, бо була на роботі постійно. А як приходила додому, то відкривала вікна одразу. 

І це був типовий старечий запах. Такий наче щось зіпсувалося та зіпріло одночасно. Піт, тухлятина, пліснява. І ці “аромати” йшли від свекрухи. Поки вона сиділа на вулиці з сусідками, я перепрала її одяг по два рази у пральній машинці. Однак, нічого не допомогло.

Ще й деякі меблі просяклися цим запахом. Плед та постіль, нічнушки, капчики, халат, рушники – все невимовно тхне. 

Я ніяк не можу вивітрити запах. Ще й раз сусідка з поверху зробила мені зауваження:

– Ви там якийсь корівник розвели чи що? Мені аж на кухню чути!

Я вже купувала для свекрухи спеціальні мила, креми, дезодоранти. Прала речі і лимонною кислотою, содою, різними відбілювачами. То ще й барабан потім так воняв і наші речі запаху набиралися. 

Чоловік Андрій зна про цю проблему. І єдине, що сказав “це нормально, що літня людина так пахне”. 

А вже літо, наш будинок виходить на сонячну сторону. Мало того, що дуже душно, то ще й смердить так, що мене аж знудило раз. Син постійно гуляє на дворі, приходить ввечері. Каже, що неможливо висидіти і годину біля бабусі. 

Я хочу хоча б на літо відвезти свекруху в село. І нам добре, і їй веселіше. Однак, чоловік категорично проти: 

– Ми нікуди маму не відвеземо. Ти вже думай, що говориш! Все, розмову завершено! 

Я сама вже не хочу після роботи йти додому. Тому залишаюся десь на офісі до годинки 9. Директор думає, що я така трудівниця. Але мені насправді гидко заходити у власну квартиру!

Що Ви можете порадити нашій читачці?

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!