Свекруху забрали до лікарні “з серцем”, а повернулася вона звідти з донькою. І це у 47 років

З Михайлом ми в шлюбі понад 7 років. Вчилися в одному університеті, так і познайомилися в гуртожитку. Міша щовихідних привозив величезні пакунки з їжею, його мати готувала неймовірно смачно і переживала, щоб її син не залишався голодним на навчанні.

З Тетяною Павлівною я знайшла спільну мову ще на першому знайомстві. Вона добра та розумна жінка, а ще дуже практична. Михайла вона народила у 18 років, а потім сталася страшна трагедія й загинув її чоловік. Тетяна Павлівна ще досі зі слізьми на очах згадує цей важкий період, як вона ночами повинна була працювати, щоб прогодувати сина, тому так ні з цим і не познайомилася, а залишилася самотньою – на особисте життя просто не було часу. 

На момент мого знайомства зі свекрухою їй було 41 рік, вона мала значно молодший вигляд.

– Бери мого Михайла і піклуйся про нього, – з посмішкою на обличчі сказала Тетяна Павлівна перед нашим одруженням. Жили ми недалеко один від одного, Михайлу в рідному місті запропонували роботу, тому і стали там орендувати квартиру. Тетяна Павлівна часто навідувала нас, однак ніколи не робила мені ніяких зауважень, навпаки допомагала, то пиріг смачний принесе, то котлети…

Завжди доглянута, в брючному або спідничному костюмах, з сумочкою через плече. У Тетяни Павлівни було багато подруг і друзів – то в театр з кимось йде, то в філармонію, то на День народження її запросили. Потім я народила Сашка і перший місяць Тетяна Павлівна практично жила в нас – за це я їй дуже вдячна, бо після важких пологів ніяк не могла прийти до тями.

Пошепки

Згодом свекруха припинила з нами спілкуватися – на телефонні дзвінки відповідала, але не заходила в гості й до себе не кликала. Я вже думала, що вона на щось образилася. Потім вона сказала, що їде на три місяці до подруги за місто й говорила з нами лише по скайпу. І ось, одного разу дзвоню я Тетяні Павлівні, а вона каже, що в лікарню нашу місцеву потрапила, «з серцем». Я перелякалася, зібралася їхати, але свекруха категорично мені відмовила  «Я подзвоню вам, коли випишусь, тоді вже вдома і побачимося». – вирішила вона.

Ми прийшли до неї за декілька днів, перед цим вона натякнула, що має нам дещо сказати. Тетяна Павлівна відчинила двері, а у неї на руках було немовля. 

– Я одружилася з Анатолієм і тепер у нас є донька – Анна. Не хотіла вам розповідати спершу, боялася осуду, я ж не молода.

Насправді я була дуже щаслива за свекруху. Хоча їй дійсно 47 років, але у неї ще багато енергії, та і я їй в усьому допомагаю, як вона мені раніше з Сашком. 

А що думаєте ви? Зважилися б на дитину в такому віці?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

U2
Adblock
detector