Знаю, що багато хто зараз мене не зрозуміє, але тримати це в собі я більше можу!
У мене дуже старі батьки. Так уже склалось, що народили вони мене пізно, мамі було вже трішки за сорок. Лікарі казали, що то справжнє чудо, завагітніти вперше в такому віці. А я тепер розумію, що то не чудо, а справжнє прокляття!
Маму свою я дуже люблю. Вона в мене така гарна, сильна, розумна! Була колись… Поки її мозок не почала поїдати страшна хвороба. Бо тепер вона тільки те й робить, що показує на мене пальцем і видає якісь незрозумілі звуки. Лікарі кажуть, то вона так мене впізнає. Ходити сама вона не може, пересувається на інвалідному візку. Та скоро вона й сидіти не зможе нормально. Бо м’язи у 80-річних людей і так не дуже, а як ще й лежати постійно, то я взагалі мовчу.
Раніше справлятися з усіма складнощами старості їй помагав тато. Але ж, вибачте мені, після трьох інсультів та інфаркту йому самому аби хто поміг. Їсти може тільки з маленької ложечки і тільки м’яку їжу. Усе, що готую, доводиться для нього на блендері крутити. Руками нормально своїми управляти теж уже не може. Як треба сходити в туалет чи покупатися, я його піднімаю, роздягаю… Помагаю, словом.
Хочете читати ще більше цікавих історій? Підписуйтесь на канал: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.І таке кожен Божий день. Без вихідних, відпусток чи перерв. До того всього я ще й на двох роботах працюю, аби їм на двох ліків накупляти та продуктів. Про своє здоров’я я вже геть забула. Як і про особисте життя. Та й де ж тут знайти на себе час, га? Недавно он до лікаря пішла, а він у мене знайшов грижу. Сказав, важке піднімати категорично не можна. Але хто ж його там слухав? Носилася з батьком на плечах та ще й спину зірвала.
Я їм ніколи про це все не казала, на долю свою не жалілася. Та й чого мені жалітись, коли знаю, що все одно ниття моє нічого не змінить. Та останнім часом почав батько помічати, що я втомлена, замучена постійно…
Сіли ми з ним якось, поговорили нарешті… Та й вирішили, що краще їм віку доживати в будинку для літніх людей. Там таки є спеціально навчені працівники, які і мамі раду зможуть дати, і з татом справитись… А я своє вже відгляділа. Пора мені трохи й про себе подумати.
Знайомі кажуть, що я безсердечна егоїстка. Багато хто від мене відвернувся… Та я в цьому проблеми не бачу! А звинувачувати мене можуть тільки ті, кому не доводилось таке переживати…
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Ще більше цікавих історій від автора читайте за посиланням: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Коли дружина привезла до мене в Бельгію дітей, я її не впізнав. Невже це я з нею таке зробив?
Я втекла закордон від чоловіка-пияка. За 8 років заробила грошей та й планую повертатися додому. Але родичі дізналися про це і хочуть нас помирити!
Після того, як я переспав з молодою співробітницею – зрозумів, що ніколи не зможу піти від дружини…
– Візьми ці продукти і назад своїй мамі відвези! Інакше я псам їх віддам! – Коли я побачила гостинці від свекрухи – не втрималась
– Як була в ліжку з хлопцем, то тобі не боліло? Терпи, не репетуй, бо кину все — і народжуй як вмієш, – примовляла акушерка
Нещодавно тато вдруге одружився. І, чесно, не очікувала, що нова жінка його так поміняє. На мене та онука татові просто нахчати. Невже якась нова коханка важливіша за рідну доньку?!
Від вибуху мій будинок під Києвом наче вітром знесло. Та я знав – це розплата, на яку заслуговую
– Доню, я ж не хотіла хворіти, я не навмисно! – Я плакала в трубку, а донька мовчала. А тоді сказала слова, які я ніколи не забуду
– Дівко, ти що, береги попутала? Яке весілля в сестри? А хто на полі картоплю збиратиме?!
