Нещодавно поїхали до свекрів у село. Вони живуть далеко, аж за 400 кілометрів від Львова. Відповідно, бачимося вкрай рідко, хіба на свята. А тут була важлива причина – день народження свекра, 60 років. Ми купили йому гарні окуляри та взуття на весну. У гості приїхали всі родичі, прийшли сусіди.
І коли я носила страви до столу, то почула в сусідній кімнаті розмову чоловіка та свекрухи, Мирослави Василівни:
“Ну ти будеш нам свою зарплату віддавати. Дай Боже, нарешті в хаті ремонт зробимо, паркан треба поставити новий”
“Добре, без питань. Ти в разі чого – телефонуй, я тобі скину кошти”
І мене ця розмова дуже обурила. Вирішила не влаштовувати розборки про гостях, дочекалася закінчення свята.
– Олеже, я тут чула, як ти з мамою говорив за гроші. Ти ж це не серйозно?
– З чого ти це взяла? Вони мої батьки, я повинен їм допомагати. Тим паче, тобі вже підняли зарплату, якось на ті гроші проживемо нормально.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Так, я отримаю достатньо коштів, адже працюю заступником директора. Однак, наш син навчається в університеті на контракті. А це чималі витрати за оплату, а ще треба за оренду віддавати гроші та якісь кишенькові кидати на картку. Але Коля зараз знайшов онлайн підробіток, а ще пише курсові чи семінари на замовлення в одногрупників.
Донька Рита зараз в 11 класі, має декількох репетиторів. Відповідно, це вже великий мінус з родинного бюджету. Ну і треба за комуналку заплатити, купити продукти, одяг. Мої чобітки вже геть зносилися, хочу до Великодня купити нову пару та ще красиву сукню.
А тут на тобі – Олег віддаватиме гроші батькам. Так, чоловік заробляє чимало, понад 15 тисяч і відсотки з продажів. Я чудово розумію, що батькам потрібно допомагати фінансово, але не у таких масштабах.
– У тебе ж діти є, подумай про них.
– Нічого, якось будемо.
– А твоя сестра? Хіба вона не бере в цьому участі.
– Ти ж знаєш, що Машка має малу зарплату, а ще діти на ній.
– Зате її чоловік Ромко чимало заробляє закордоном. Ти ж бачив, що вони полетіли нещодавно в Єгипет відпочивати, твоя сестра фотографії показувала за столом.
– І що? То її діло. А я старший син, повинен батькам допомогти.
Але ви не подумайте, що мої свекри бідні люди. Мирослава Василівна працює в школі та ще має дітей на репетиторство з математики. До неї навіть з сусідніх сіл на додаткові заняття ходять!
А свекор, Степан Андрійович, сарай переробив під майстерню та виготовляє малі меблі, типу столи, крісла чи тумбочки. Ну ж ви розумієте, що люди вони не бідні, мають велику господарку. Свекруха могла нам хоча б нам колись передати картоплю, молоко чи сир. Бо після кожної гостини тільки зовиця Марія забирає повний багажник смаколиків. А нам тільки залишки перепадають.
Тоді я дуже розлютилася та вирішила провчити чоловіка. Не давала йому ні копійки на бензин, на цигарки, так ще й вимикала постійно воду чи світло, коли Олег мився. А для закріплення результату готувала йому окрему вечерю – мівіна запарена, пісна гречка або ж просто кефір.
Щиро сподіваюся, що Олег прийде до тями. Нехай краще батькам висилає ну 5-7 тисяч, але не всю зарплату. Треба думати і про нашу родину також!
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!