Не хочу нічого поганого сказати про родину свого чоловіка, але я не дуже люблю, коли вони приходять у гості. Особливо його сестру Софію. Вона вступила до Києва, там знайшла багатого кавалера та швидко вийшла заміж. Зараз вони живуть у столиці, дівчина звісно що ніде не працює, тільки їздить по салонах краси.
А ось ми з Ігорем не такі люди. Всього добилися самі у цьому житті. Працювали на двох роботах, щоб назбирати гроші на квартиру та машину. Бувало, що нам навіть на дешеву гречку не вистачало. Так, ми не відпочиваємо на Мальдівах чи Кіпрі, а їздимо на дачу чи в Одесу. Однак, досі любимо один одного, в нашій родині панує мир та злагода.
Сестра, до речі, приїжджає у гості тільки на великі свята, і те на одну ніч. Прийде, сяде за стіл, гляне на квартиру косим поглядом. Звісно, що ми не живемо у палаці, як вона. Але у нас завжди чисто, речі охайно поскладані, ніде навіть пилюки нема.
– Ой, у тебе такий борщ блідий. А салат пересолений. Моя кухарка готує набагато краще, – завжди критикує Софія. Хоча при цьому навіть зі столу не допоможе брудний посуд зібрати.
Рік за роком я мовчала та терпіла таку “критику” від зовиці, Ігор намагався її врозуміти. Однак у Софії був норовливий характер, що навіть свекруха не могла нічого вдіяти.
– Вибач, просто вона з самого дитинства була такою неслухняною. Ну що зробиш, вже потерпи, вона завтра поїде, – виправдовувалася пані Галина.
Але за столом у Софії рот не закривався. Ну звісно, їй не до вподоби мої страви. Вона постійно говорила за бізнес свого чоловіка, у яку приватну школу ходять її дітки, яку машину чи каблучку собі купила та куди планують їхати на відпочинок.
І тут мого терпіння не вистачило:
– Знаєш, Софійко, та всім глибоко начхати на тебе та твоїх дітей. Краще б ти взагалі не приїздила. Тільки сидиш тут, велика пані. Та це все заслуги твого чоловіка. Якби не він, то не знати, чи ти б далі Львівської області виїхала. Мальдіви, Кіпр, Єгипет. А до батьків коли останній раз у гості просто так приїжджала або дзвонила? Витратити десятки тисяч доларів на плаття чи салон краси тобі не шкода, але як батькам гостинці привезти – то ні? Соромно за тебе. Вже 30 років жінці, а розумі, як у курки. Дивися, щоб твої діти такими ж не виросли.
Софія від люті аж почервоніла, однак не стала мені нічого говорити. Вийшла з-за столу та голосно грюкнула дверима. Ми не розмовляли до кінця дня.
– Знаєш, мені це вже набридло. На новорічні свята ми їдемо до моїх батьків у село в гості. А Софія нехай тут біля плити крутиться. Більше я у цій квартирі пальцем до каструлі не доторкнуся!
На щастя, Ігор – дорослий та адекватний чоловік. Він заспокоїв мене. І вже наступного дня ми їхали до моїх батьків у гості. Бажання бачити таку горе-родичку у мене зникло раз і назавжди. Якщо мою працю ніхто не цінує, то навіщо старатися?
Жінка вчинила правильно, коли вирішила ось так провчити нахабну зовицю? А що б ви зробили на її місці?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!