Святкування Нового 2024 року мені точно запам’яталося! Однак зовсім не так я собі це уявляла…

Святкування Нового 2024 року мені точно запам’ятається! Однак зовсім не таким яким мені хотілося.

За декілька днів до свята зателефонував до мене син:

– Мамо, гайда до нас на Новий рік. Чого будеш сама нудьгувати в тому селі? —  запропонував Сергій.

– Синочку, та де, не хочу я вам там заважати? –  відповіла йому.

– Ми з дружиною не проти, щоб ти була з нами — далі вмовляв мене син.

– Справді? Тоді я дуже щаслива! Я привезу вам багато різних смаколиків, нічого не готуйте — зраділа я.

Почуття радості переповнювало, адже чоловік давно помер і я живу зовсім одна. Часто сиджу собі, сумую і плачу. Так хочеться, щоб діти були поруч, бо тепер вони багато працюють в місті, тому рідко приїздять. Та коли я почула запрошення, відразу почала готуватись, адже знаю, що невістка не любить готувати. 

Напекла смачненьких пиріжків, перемастила коржі на улюблений торт Сергійка, купила все необхідне для салатів, одним словом я дуже старалась. Хотілося вгодити дітям.

31 грудня після обіду склала сумку, привела себе в порядок і викликала таксі. Нарешті їду та уявляю наше незабутнє святкування у маленькому родинному колі.

– Ви таку важку сумку везете, сподіваюсь там вам хтось допоможе її нести? – раптом перервав тишу водій таксі. 

– Так-так, їду до сина. Святкуватимемо втрьох, разом з його дружиною Новий рік. А у сумці їжа —  люб’язно відповіла йому я.

– Я радий за вас! – сказав таксист.

Раптом телефонує мені Сергій і каже:

– Мамо, ти вже їдеш?

Пошепки

– Так, сину, я вже у таксі, везу вам їжу, тому скоро буду —  потішно відповіла йому.

– Ой, тут така справа… А ти можеш попросити таксиста, щоб він тебе назад додому відвіз? — заявив син.

– Що? Чому назад ? —  розгубилась я.

– Трохи накладка сталась. Мене запросили на святкування в ресторан. Це з роботи. Там будуть всі, це важливо для мене і мого карєрного росту. Тому ну ніяк не можу відмовити. Вибач, повертайся додому і гарного тобі святкування. Потім ще зателефоную.

На мить я забула як дихати. Зовсім не очікувала такого почути, адже так чекала цього дня, так готувалась, а тут… Сльози на обличчі й сум. 

Тоді водій таксі заговорив до мене:

– Щось трапилось, пані ?

– Так, везіть мене назад в село. У мого сина плани змінились. І ще знаєте, а заберіть собі мою сумку з їжею, почастуєте свою сім’ю на свято — ледь промовила я крізь сльози.

– Жіночко, не плачте, не треба сумувати, сьогодні ж Новий рік! — намагався підбадьорити мене чоловік.

– Та не потрібне мені вже те свято. Нема мені з ким його святкувати…

– Справді? Якщо чесно мені теж. Тому й вирішив таксувати у цей день, щоб не нудьгувати вдома самому. То може це доля? Пропоную разом зустріти Новий рік —  далі мовив той.

– Знаєте, а я погоджусь. А чом би й ні? 

Так, з розпачу та розчарування я погодилась зустріти Новий рік із незнайомцем. Скажете, що я геть не розумна жінка, однак що мені було робити? І скажу вам, що це був дуже непоганий вечір. Точно кращий ніж той, що мав би бути на самоті. 

А на сина я образилась, й не знаю, коли мені воно перейде. Як гадаєте, нормально вчинив Сергій?

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Soffi
Adblock
detector