Моєму синові вже 30 років. Микола старанно вчився у школі, отримав золоту медаль, вступив до Києва на державну форму. Після 1 курсу одразу почав шукати роботу в столиці. Словом, тоді так хотів побудувати кар’єру, що про особисте життя навіть не думав. Його цікавили бізнес-зустрічі, а не побачення з дівчатами.
Ну і мене, як маму, серце за сина починало боліти. Поки його однолітки вже жонаті та дітей виховують, Микола весь час приділяє роботі.
– Ма, зате я квартиру сам купив, машину маю.
– Та хіба в тому щастя? Коли ти вже нарешті мені онуків привезеш? Я з роками не молодшаю. Певно, так і вмру, а онуків не поняньчу!
Ну уявіть себе на моєму місці, як я переживала. Не могла навіть спокійно спати! Син про родину взагалі не думав, у нього робота на першому місці.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Думала що все, ніколи в житті бабусею не стану. Однак, тиждень тому до мене зателефонував Микола:
– Мамо, які у тебе плани на Різдво?
– Та які ще можуть бути плани? У магазин піти все купити, потім пампухів наліпити, кутю, рибку запекти, борщику зварити. Може, тітка Люба з дядьком Романом до мене прийдуть на вечерю.
– Ма, а для мене та 2-х гостей ще знайдеться місце за столом?
– Звісно, що так! Ну я сподіваюся, що ти на ночівлю залишишся?
– Так. Ми заночуємо.
– А що то за гості?
– Моя дівчина, Марта. Та її донька, Оленка.
Я спершу радісно пискнула у слухавку. Але коли почула фразу “її донька” – то настрій одразу змінився.
– Яка ще донька? Ти вибрав жінку з причепом чи що?
– Мамо, ну що ти за дурниці говориш? Дитина – це не причеп.
– Сину, от що у вашому тому Києві твориться? Не міг якусь нормальну жінку знайти чи що?
– Марта нормальна, працює головним бухгалтером у нашій компанії. Дуже розумна, весела, тобі точно сподобається.
– Та у мене вже враження про цю вертихвістку погане.
– Чому? Через дитину?
– Синку, розлучена жінка шукає собі чоловіка тільки через одну причину – аби скинути на його шию дитину. Тобі подобається це? Таке ти життя хочеш?
– Мамо, у мене з Оленкою чудові стосунки.Татом, звісно, мене поки не називає, але все попереду.
Син взагалі мене слухати не хоче і вперто каже, що привезе Марту з дитиною на свята. А я не хочу приймати таких “гостей” у себе. Шокована, що він обрав таку жінку. Невже у тому Києві нема нормальних дівчат? Всі розучені та з причепом?
От не знаю, як ми взагалі нормально відсвяткуємо це Різдво. У мене вже погане передчуття!
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!