Молодший син з нами не говорить аж від Великодня, навіть на свята не телефонує. І все через гроші.
Точніше, Андрій вважає, що ми її з чоловіком дуже обділили. А свекри такої ж думки, уявляєте?
От в нашій родині трапилася справжня драма. Чесно, я сама у відчаї, тому пишу сюди аби почути бодай якусь пораду – а що ж робити далі?
Отож, ще влітку 2021 року не стало свекрухи. Ольга Василівна важко хворіла, геть втратила тоді слух та зір. Ми з Миколою піклувалися та допомагали, як могли.
Але у Бога були свої плани, як то кажуть. Поховали ми свекруху восени і на 9 день до мене підійшла сусідка, пані Стефа. Вона запропонувала викупити хату Ольги Василівни.
Ми з чоловіком погодилися. Бо що нам в тому селі робити? Далеко їхати ще й сама хата потребувала капітального ремонту, а в нас на той час не було аж таких грошей.
Тому будинок продали, а гроші поділили між дітьми – однаково і для старшої Інни і для молодшого Андрія.
Донька тоді вчинила розумно – продала з чоловіком свою однушку, доклала гроші та ще взяли невеличкий кредит, аби купити гарний будиночок за містом. Там і ліс поруч є, супермаркети, навіть 2 охоронці. Ще вистачило їм на хороший такий дизайнерський ремонт.
А молодший Андрій вирішив купити машину. Ми, звісно, намагалися сина переконати:
– Ну от бери приклад з Інни. Вони так розумно кошти вклали в нерухомість.
– А в мене що свого розуму нема що повинен на Інну рівнятися? З самого дитинства постійно її хвалили.
Ну чуло моє серце, що ця історія з грошима до добра не дійде. І не дарма так переживала.
Мій Андрійко після шлюбу почав жити з Марією. Невістка до того мала свою невеличку квартирку на Левандівці майже на виїзді з міста.
І от зараз Інна з зятем та дітками живуть у гарному будинку, запрошують нас щосуботи на шашлики. Зять Петя ще й добудував гараж та поставив тепличку, донька там вирощує огірочки помідорками. А ще посадили кущики лохини та малини. Ну і дитячі гойдалки купили. Словом, там дуже гарно та затишно.
А в Андрія все як не в людей. Рік тому невістка народила первістка, зараз от знову вагітна. Здається, що син так хоче розплодитися, аби стати багатодітним батьком та не піти на війну.
Але вони досі живуть в однушці. Там ніде навіть ліжечко поставити, малюк спить у колясці. Тісно, як у рукавичці.
Ну якраз ще на Великдень всі приїхали до Інни в гості. Були ще свати та моя сестра з Польщі навіть приїхала, гостинців привезла. І за столом Андрій почав правити:
– От мама з татом завжди любили Інну.
– З чого ти це взяв, сину?
– Як з чого? Подивіться, які їй хороми збудували.
– Синку, я тобі та Інні дала грошей порівно. Ти вирішив купити машину, а вони вклалися в будову. Ніхто ж тобі не забороняв вчинити так само.
– Звісно, вигадали казочку.
Так ми на свято посварилися. А вчора я дізналася, що невістка Марія народила другу дитинку, дівчинку. І нас з чоловіком навіть не виписку не покликали – все через ті гроші.
Хіба я погана мати? Хіба я тоді погано вчинила? Невже син на мене так образився?…