Син не дзвонив два тижні. Я набрала його, щоб привітати зі святами, а трубку взяла невістка: “Олега більше нема!”

Мене звати Надія. Я на пенсії, але з рідних у мене нікого не залишилось. Батьків рано не стало. З чоловіком розлучилась, своїх дітей у нас не було. Потім, у мої 40 пішла на той світ сестра. Її однокімнатна квартира перейшла у спадок мені і її 13-річному сину.

Звісно, я Олега його до себе. Ми жили у моїй двокімнатній квартирі. А ту іншу вирішили здавати її в оренду. Гроші зайвими не будуть. Хотіла, щоб він все у чому була потреба. 

 Я любила як рідного сина. З часом він почав називати мене мамою. Чемна дитина. Завжди приносив зі школи гарні оцінки. Своїми силами хлопець вступив до університету, приніс червоний диплом і влаштувався на роботу.

Одного дня він розповів, що вже давно зустрічається з дівчиною і хоче робити їй пропозицію. Заощаджень не було так багато, щоб одразу робити весілля. Але через пів року ми вже святкували у гарному ресторані. Олег постарався. Тоді йому виповнилось 26 років. З його дружиною я бачилась кілька разів. Наші стосунки були більш нейтральними.

Молодята пішли жити в ту однокімнатну квартиру. Потім у них наробилася донечка. Я думала, що стану для неї бабусею, але кожен мій візит до них сприймався Алісою якось неприязно.

– Не треба постійно до нас приходити. Вона ще маленька, підросте і будете бавитись. – заявила “невістка”.

– Якщо Олег скаже мені те саме, тоді я зрозумію. – захищалась Надія, яка приходила до них раз в тиждень і перед тим ще й дзвонила, попереджала про візит. 

– Він вам такого не скаже. Квартира ж наполовину ваша. Чи ви може ходите перевіряти її стан?

Прикро мені стало, що Аліса так думала. Я ж від щирого серця раділа дитині, до квартири мені не було ніякого діла. Оце молодь пішла. Перед тим ми говорили з Олегом, що я допоможу їм з грошима, щоб взяли собі більшу квартиру. Так вони оформлять іпотеку, переїдуть і знову зможуть здавати її в оренду. 

З того дня я не наважувалась приходити до них. Син сам навідувався, часто дзвонив і привозив донечку до мене. З невісткою ми могли побачитись кілька разів на рік. Так і не помирилися з тих часів.

Вони прожили на тій квартирі 7 років. А потім взяли іпотеку на іншому краю міста. Не знаю, чи то спеціально, чи там дешевше. Одним словом єдині близькі мені люди надумали переїжджати.

– Я вже давно хотів змінити роботу. Та й Аліса там почне свою кар’єру. Я буду приїжджати. Не сумуй! – прощався зі мною син. 

Тоді була зима. Пам’ятаю, як поговорила з Олегом. Розпитувала, як їм на новому місці. Він поцікавився моїми справами, здоров’ям. Потім ми два тижні ми не зідзвонювались.

Вирішила набрати його, привітати з прийдешнім Новим роком, а трубку взяла Аліса:

– Не має більше вашого Олега!

– Що? Нічого не розумію!

Пошепки

– Помер. Поховали 3 дні тому.

– Як помер? – серце Надії впало до п’ят, перехопило подих, вона ніби завмерла від болю. 

– Машина збила. То було ввечері.

– Чому ти мені одразу не сказала? Я б приїхала попрощатися з ним! Як ти могла?! Це ж мій син! – плачучи говорила жінка.

– Він не ваш син! Годі це повторювати. Все, мені пора. До побачення.

Того ж дня Надія зібралася і поїхала до Аліси. Ввечері жінка вже стояла в неї на порозі.  Аліса тільки видала:

– Як квартиру ділити будемо?

– Тебе зараз тільки це хвилює? Ти що не розумієш, що втратила чоловіка? 

Та дівчина вже не слухала. Взяла і закрила перед нею двері. На щастя їхню розмову почула сусідка.

– Пані, я знаю, де його поховали. Зайдіть до мене. Чоловік зараз повернеться з роботи й завезе вас. 

– Дякую вам! – Надія сиділа на кухні незнайомки, що пригостила її чаєм.

– То ви його рідня? І та Аліса навіть не подзвонила вам?

– Ні! Я виховувала його як рідного сина після смерті сестри. ще два тижні тому ми з ним розмовляли й все було в порядку. А тепер у мене нікого не залишилось. Та псевдоневістка навіть до дитини не впускає. 

– Ми були на похороні. Мало людей прийшло. Хіба що рідня Аліси і якісь колеги з роботи. Прикро! Напевно і друзі його нічого не знають!

Так в один день я стала абсолютно самотньою. І шкода, що дитина буде рости без рідного батька. А ділити майно я не збиралась. Перепишу свою частину на дочку Олега, а свою квартиру віддам на благодійність. Іншого виходу нема. 

А ви б налагоджували стосунки з такою невісткою?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Sofia
Adblock
detector