Я не прийняла в родину свою невістку Ксенію. От категорично не хочу її ні бачити, ні чути. Ви не продумайте, ми не сварилися ніколи. А як люди можуть конфліктувати, якщо бачаться вкрай рідко, і те на пару годин?
У моєї невістки є дитина від попереднього шлюбу. І ця новина мене дуже і дуже засмутила. От не довіряю я розлученим жінкам. Вдруге хочуть вискочити заміж, аби просто повісити свою дитину на виховання чужому чоловікові. Тим паче, Ксенія казала, що колишній взагалі аліменти не платить на її сина Михайла.
Я відмовляла свого Олега від такого шлюбу. Ну нащо йому чужа дитина, хай рідну кровиночку виховує. Однак, він вперся, як то чорт, мене взагалі слухати не хотів.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Ну і через те проклятуще весілля у мене стосунки з сином дуже зіпсувалися. Олег наче “охолонув” до мене. Раніше він приїздив до мене у гості після роботи, ми вечеряли, собі так приємно говорили. А тепер навіть не дзвонить. Дійсно, навіщо думати про свою маму, якщо поруч є якась молода вертихвістка?
Михайлика я не вважаю за рідного онука, сказала ще Олегові одразу. А він навмисне дав чужій дитині своє прізвище та по-батькові.
– Ну все, тепер її колишній точно аліменти не захоче платити. Ти головою думав, що наробив? Тобі потрібна ця чужа дитина?!
– Мамо, яка тобі різниця? Це моя родина, моя дитина. Батько – це та людина, яка любить та виховує.
– Ой, файно тебе Ксенія обробила, так вже під свій каблук загнала.
Я не переживала за сина. У мене є ще молодша донька, яка народить мені хоть 100 рідних, кровних онуків.
Остаточно я перестала спілкуватися з Ксенією та Олегом ще 2 роки тому. Тоді щось Михайлик хворів, а ніхто не міг його відвезти до лікаря. Тоді невістка телефонувала та просто вимагала, аби саме я відвела онука до лікаря:
– Будь ласка, я вас прошу. Ну це на годинку, я постараюся з роботи пошвидше відпроситися.
– Ні, з якого це дива? У мене своїх справ багато.
– Будь ласка, ви ж бабуся, я…
– Ніяка я тобі не бабуся. Таке щось вигадала. Мого сина захомутала, тепер вже й за мене взялася?
Я не знаю, хто тоді онука відвів до лікаря. Ну мене то мало обходить. Але після того випадку Олег взагалі вирішив, що я їй чужа людина. У гості не приїздить, хіба дзвонить раз-два в тиждень і все. Ну живемо в одному районі, а поводимося, як вороги.
Але мене підтримала донечка Світлана. Тим паче, вона тоді народила третю дитину і я взагалі щось не згадувала за Михайла чи Олега. Ну дійсно, своїх турбот багато, за рідних думаю.
Тиждень тому у мене було день народження, 55 років. Вирішила відсвяткувати тихо вдома, чисто запросити найближчих родичів та сусідів. Ну і сподівалася, що мій син приїде.
Але ні дзвінка, ні привітання від Олега не було. Я сиділа і все чекала, коли син постукає у двері та зайде до квартири. Певно, за вечір, разів 100 перевіряла телефон та заглядала у двір через вікно, шукала машину сина.
Вже всі гості розійшлися, тільки Світлана із зятем залишилися, допомагали посуд прибирати зі столу.
– Знаєш, мамо, я зараз йому сама подзвоню і накричу. Де так можна? У рідної мами свято, а він навіть не привітав. Мав би совість.
І Світлана такой зателефонувала до брата. Господи, як вони сварилися – певно, всі сусіди аж чули в будинку.
Олег притворився хворим. Сказав, що навмисне не приїздив, аби нас не заразити, бо то ж якась ще пандемія буде. Ага, знаю я таке “запалення хитрощів”.
Не розумію, чому син взагалі забув за мене. Я ж його рідна мама, його народила, виховала, квартира подарувала! І ось таке “спасибі”. Ну все точно через ту паскудну Ксенію.
За які гріхи Бог послав мені таку невістку?
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!